Майже! На всю роту з України нас було двоє. Крім того мене призвали на два роки пізніше, а другий, зі Львова, встиг вивчитись на журналіста. Десь 80% татари з Саратова. Так що нам, як самим дорослим, довелось все що можливо брати у свої руки.
Ходила в восьмидесятых байка что сын Чапаева который в войну был неплохим артиллеристом а потом тоже на генеральских должностях любил сам проверять посты и если засекал спящего то лупил по морде лица и говорил что отца проспали и меня хотите?
Цей звук назавжди залишається з тобою, його неможливо сплутати чи забути, він завжди звучить в твоїй голові… Коли твоя позиція змальована, прилітає чітко в окоп, ти чуєш вихід: рахуєш секунди-приліт. Перший, другий, третій.. засипає землею, німіє потилиця, болить ніс, на деякий час втрачаєш слух. Прильоти лягають чітко(в думках навіть хвалиш виродків)знов вихід: зараз скоригують, і цей приліт мій... Ні, і цей не мій.. відчуття не полегшення, а як наче отримав відстрочку. Ще не час. Буває , що не витримують нерви і деякі хлопці вирішують бігти, зазвичай це останнє рішення в їх житті… 120-й, 82-й, АГС-17 «любить» тих хто біжить, так що сиди в окопі поки лягає, ну якщо звісно ти не бігаєш швидше ніж летить снаряд 120-го, хоча таких я теж знаю)) Периметр беруть в квадрат кілька дронів, в такі моменти ще може працювати РЕП, щоб заглушити наш зв’язок, і ми не змогли передати напрямок удару... сподіватися ні на кого. Так виглядає смерть у прямому ефірі. Знаходишся в режимі постійної напруги, тебе постійно хтось хоче вбити, але це вже не дивує) Вони хоча б щирі у своїх почуттях. Відкриваєш соціальні мережі (зв’язку немає зовсім) інтернет тільки від старлінг(телефон залишаєш біля нього, типу на зв’язку) Бачиш новини. Хтось втомився від війни, бо вона чомусь довше ніж обіцяли. Якийсь експерт сказав, що ворог здається, тікає і так далі... (у людей виникає питання чим займаються ЗСУ)Десь кажуть, що ворог деморалізований, не навчений, не одягнений, снарядів у них мало... Думаєш..(може мені так не щастить) всі інтерв’ю однакові, наскрізна дія яких- Не деморалізувати цивільних. Це правильно, але з цим треба обережно. Бо можем з часом стати тими, з ким воюємо. Всім бажаю миру, але треба прийняти той факт, що він можливий лише після перемоги, беззаперечної. Вона буде, обов’язково! За неї бореться дуже багато людей, які кожен день віддають заради неї життя. Тримайтеся! Втома пройде!А тих кого вже немає- пам’ятайте. молодший сержант 248-го ОБТрО Віталій Бєлкін позивний «ТікТок»
Привітався ))) Ось і настав той час, коли не зрозумів, що то виє, пилосмок сусіда, або сирена у місті.
Читаючи різні речі про нацистів і денацифікацію (а нам треба вже починати вживати подібні заходи проти інсур, комуністів і москвопопів) випадково натрапив на особистість Ернста Торґлєра. Це був голова фракції Компартії Німеччини в рейхстазі до 1933 року, один з найпотужніших політиків Німеччини часів становлення гітлеризму. Торґлєр був обвинувачений в підпалі рейхстагу, однак поряд з усіма іншими комуністами був виправданий в грудні 1933 року нацистським судом. Так от, після цього він працював на гестапо і на міністерство пропаганди, вів антибільшовицьку роботу, яку Геббельс дуже високо оцінював, особливо на окупованих територіях. Незважаючи на те, що попав під денацифікацію після війни успішно влаштувався на високооплачувану посаду в місті Бюккебурзі. Син Торґлєра, Курт, втік в 1935 році до СРСР, друга усіх пролетарів, де був заарештований і після пакту Молотова-Ріббентропа виданий нацистам (так тоді робили з усіма німецькими комуністами і євреями). Пішов на війну з СРСР і загинув за Східному фронті. Комуністи — найбільш безсоромні і підлі люди і колишніми не бувають. Сучасна росія і путінська зграя, навіть путінська церква бере початок саме з комуняцького мракобісся, ліцемірства, безсовісності і безкарності. Путін, Медведев, Шойгу, Патрушев, Гризлов і уся інша московська сволота — усі комуністи. Окупанти мають повиздихати. (с)
Читав у 90 роки, коли починав ся вивчати на програміста, що творець першого "черв'яка" окрім вироку суду отримав пропозицію працювати у спец службах США. Читав на форумі, як талановиті зброяри гаражисти в Україні, отримали тільки вирок суду. Наслідки у цілому передбачувані. Коли ти не потрібен Україні, знайдуться ті, кому ти потрібен.
Спойлер З нещодавного інтерв'ю генерала Марченка: - У нас тут включились всі... Можна книжку писати. Коли люди вставали, копали окопи разом з солдатами. Коли солдат не встигав засісти в окопі, зайняти оборонну позицію - вже волонтери привозили йому їжу. Ресторани годували. Звичайні люди привозили носки, труси чистенькі... Коли вже росіяни взяли Миколаїв в напівкільце, я розумів, що перше, що вони зроблять - це положать наш зв'язок та наше світло. І Кім зробив стрім, щоб на кожному перехресті були шини, які можна буде підпалити. У нас вже на той час були створені противотанкові групи, але ми не знали, з якої сторони росіяни підуть на нас. Росіяни були з різних боків міста, і наших резервних груп на всі напрямки не вистачало. Тому (в мене мурахи по шкірі від спогадів) буквально за чотири години... Коли діти, жінки... Пакують ці пляшки з запальною сумішшю, тягнуть ті колеса... Об'їжджаючи Миколаїв (такий був день, трошки моросило, було холодно), я побачив молодого хлопчика. Худенький, стоїть з тією пляшкою, запальничкою, стоїть - труситься. - Товарищ генерал, я оце так переживаю... - Чого ти, - кажу, - трусишся? - Я ніколи не бачив танка. Мене ось люди попросили. На мені така відповідальність. А я оце не знаю - як побачу танк, чи зможу я його підпалити... Чи я докину ту бутилку... Я кажу, послухай. Твоя задача - підпалити оцю кучу резини. Щоб вдень - це стовп дима, а вночі - це світло. У нас є підготовлені люди, вони приїдуть і зроблять свою роботу. Він видихнув: - хух, а я ось тут стою і переживаю... *** З величезною повагою та подякою до генерала Марченка, хочу все ж таки зазначити. Шановний генерале! Ті, про кого ви сказали - це не "звичайні" люди. Це люди виключно незвичайні. Разом з вами в тому числі, мирні мешканці міст, які стали на захист країни - це саме НЕзвичайні люди. Звичайні у нас на Банковій, дивним чином під час діючої війни вони там опинились. Мене це досі дивує. І досі тригерить, коли ми незвичайність приписуємо статусу, а звичайність - героїзму кожного небайдужого українця. Так само з елітарністю. Ну не може бути елітою "щось", що не здатне на Позицію та Вчинок. Мабуть, я в цьому плані ідеалістка. Але вперто вважаю, що так має бути. Так - правильно. (с) Пс. А що у цей час робили дерьмак та zeленський? Перший на 10 діб зник з радарів. Друге мівіну теплою водичкою заливало, та трохи прискало у портки.
Повертався у село майже на початку комендантської години. Бачив виходи ракет ППО, що пішли на південь, та делекі підриви. Пс. Ввечері правий берег кацапідари вгепали іскандером (((
Якийсь пдць сьогодні у Бахмуті.(((( Кажуть кацапідари геть вщент засипали місто фосфором. Повністю. Палає усе....
Доброе утро,наконец трактор заехал на огород и начинаем с утра посадку картошки и огородный сезон.Так поздно землю на моей памяти еще не культивировали.
Вчера сосед еле фрезой себе землю перебил,у меня песчаней земля и он прошелся только культиватором,но сегодня таки тоже пригнал фрезу.
Привіт парні! коптим? ми ще в вівторок запросили сусіда з електрокультиватором...перебив нормуль...правда земля ще волога була...сьогодні жінка щось копирсається на городі а я по господарці... в батьків накрився бойлер - полетіло термореле і потекли всі згони металопластикового водопроводу..мабуть закипів і дав тиск... зворотній клапан бойлера заклинив куском накипу...бойлер з 2006року...сьогодні витрусив відро накипу...термореле мав запасне - тільки регулятор тепер буде під викрутку і не виведений назовні...ну якось переживуть - в мене такий стояв в квартирі років 10..потім бойлер потік і я його викинув а тен з фланцем і термореле валявся...пригодився...а труби буду перепаювати на пропілен - той довговічніший і заголом буде дешевше ніж поміняти ВСІ фітінги... ще прикол: другий тиждень шукаю плитку щоб закінчити стежку на городі...в радіусі до 60-70км обшукав - такої нема...сьогодні знаходжу - 500м від дому!...кожного дня проїзджаю мимо і не знав що там роблять плитку...ще й ціна по 43грн/шт а я брав некондицію по 50 і чуток нової по 66грн/шт накип прикольна: жовтенні пластівці...пішли на висипку в ямку на дорозі
Приветствую. Имеет смысл в старых сгонах металопластика поменять резиновые кольца. А если всё таки ППР - то не следует экономить на накидных гайках)). Что бы было легче обслуживать.
Коптим! Останнім часом біля села бачу дуже багато цікавого. Тримаю язик за зубами. Трохи згодом розповім. Днями катався з подругою за містом, так так, вона мені зустрілась, я їй попався.))), так дивився на поля. Після тотального пздецю, що трафив хуйло та zeлений підzалуповик, я вважав, що 30% земель підуть під пар. Аж ні. Усе що бачив - колоситься пшеницею, ріпаком, а що не колоситься, те посіяне ровними рядками. Чудовий краєвид. Під полями бігають купи куропаток, які від нас та хижаків ховаються у рапсові поля, їх ганяє якийсь чималий хижий птах. Обабіч траси ходять купи фазанів, кожні півсотні метрів - фазан.)))) Де не де пробігає рудий заєць.)))) Отаке. Сьогодні планую робити продукт, не встигаю відвантажити замовлення. Гроші стигнуть на вітру. Треба їх заробити))
дуже дофіга згонів: 4 уголка...4 тройніка...2 крана...я ще ніколи не бачив щоб стільки одночасно потекло... там всього паяти практично ванну кімнату: бойлер, під ним змішувач. поряд унітаз і через стінку мийка на кухні...все буквально на місці...да і крани насилу вже закриваються а 1 взагалі закис...стільки років простояло... а американок трохи наставлю
дичини розвелось...майже кожну неділю бачу збиту лисицю чи зайця...ще ніколи стільки не бачив... бачив вже розбиту нашу імпортну техніку на тягачах...113і везли биті...
Доречі, підписався на Альошу Ступіна.)))) Читаю з задоволенням.))) Спойлер К сожалению, приходится признать, русские люди, действительно, гораздо духовнее американцев. Это правда. Судите сами. Когда американцу исполняется 18 лет его выгоняют из дома. Родители обычно говорят ему: «Сынок, мы тебя вырастили, иди себе с Богом в мир. А нам хочется пожить отдельно. Мы еще не слишком старые, и хотим перед смертью повеселиться: покататься по миру на мотоциклах, погулять вокруг вулкана, поебаться в палатке среди медведей, попробовать ЛСД с кокаином. И ты нам уже в тягость». Они дают ему чемодан с трусами и билетами в университет, и выставляют вон из дома. Чао!» В России наоборот. До пятидесяти лет сын живет с мамой и папой в Москве в двухкомнатной квартире, потому что денег на отдельную скопить совершенно нереально с такой мизерной зарплатой. Живет, понятно, не всегда. В тридцать он уходил жить в другую квартиру, к жене и теще, но там не сложилось. После пятидесяти он живет с папой и мамой уже потому, что они старенькие, часто болеют, и он должен за ними ухаживать. А родители у русского человека, в отличие от американца, - это святое! Тем более, ну, куда он поедет со своей диссертацией по Бодлеру и двумя котами? В Америку заборы красить? Смешно, право слово. Американец не поймет, что жизнь с родителями - это не сахар, а сыновий подвиг. Это его крест, который он должен нести по жизни. Это историческое: одна изба с одной комнатой на дюжину детей, одна коммунальная квартира, и очередь в сортир со своей газетой. Потому, что такова судьба. Не мы ее выбираем. Значит, так на роду написано: по жизни страдать, терпеть и мучиться. Как писал Достоевский, который теперь смотрит на него хмуро в коридоре из толстых книжек. Другое дело американец. Этот, глазом не моргнув, сдает своих родителей в дом престарелых. Я там был. Печальное зрелище. Внешне все очень пристойно: комната с новым бильярдом. Гостевая с кухней. Классы компьютерный и для рисования. Интернет, вайфай. Все новенькое, с иголочки. На стенах картины, между стен - лифты, между лифтами - ковры. Каждый день бесплатный завтрак. По четвергам ужин в ресторане и с вином, и можно привести друзей. По утру приносят наборы с едой, и половина этого выбрасывается. Экскурсии. У каждого старичка - своя грядка в саду, можно выращивать что угодно, даже марихуану, это Калифорния, все-таки. Солнце, песок, ели. Скукота. Старички общаются между собой лениво, вместе гуляют к океану, смотрят кино, тянут по капельке каберне. Казалось бы, живи, да радуйся. Но нет. Нет главного. Натянутой душевной струны, готовой лопнуть от переизбытка чувств. Звонкой тоскливой до слез песни. Мокрых подберезовиков в лукошке. Меховой шапки, пахнущей псиной. Удали какой-то с придурью. Русскости. Стуков топора по машине во дворе дома: занял, блять, опять чужое место, по-человечески не понимает. Потому и пьем только водку. Тихо, зло, долго, молча. С надрывом. В каждой комнате у пожилых американцев - кнопка. Нажал на нее, и прибегает дежурная медсестра, которая сидит в трех метрах. Это любой так может. А ты попробуй, как наш человек: наперекор судьбе, назло врагу, наступив себе самому на горло. Этот сам, своими руками, тащит родителей на девятый этаж без лифта. Потому что двужильный. Потому что так у нас испокон веку заведено. Мы ли-де своим детям не родители: наши ли сыновья не пьяницы! Потому что у нас есть душа, а у них нет, и царства Божьего они не наследуют. Вот и весь сказ. (с)
Спойлер Я це зробив! #яахуєнєн Чим займається військовий у свій особистий вільний час?! Правильна відповідь - кожен страждає своєю дурньою. Я от самостійно роблю спорядження для свого вовкулака. Звичайно, простіше купити щось готове. Але на то вона й особиста дурня, щоб страждати. Я вже сшив маскувальний зимовий комуфля та куртку, дощовик, модульний нашийник та комуфляжне худі. І ось я, нарешті бляць, зробив модульну шлейку. Дуже пишаюсь своєю ахуєнністю. Бо треба зізнатися, що раніше окрім латок на одязі та ґудзиків, я нічого більше не шив. І з БВ у мене все це вперше. Варіантів шлійок я зробив аж 4. Та жодного разу не посилився. Бо, як казав Едісон - "Я не помилявся. Я просто зробив 1000 та 1 річ, котрі не працюють як треба". І саме це дало мені розуміння якою в усіх маленьких деталях повинна бути шлейка. А головне, це просто красіво. Пізніше зроблю окрему "презентацію", чому саме такий варіант я вважаю найбільш правильний для собак. Особливо для службових та військовий собак. А зараз я зрозумів, що саморуч замінував своє майбутнє. Бо одного разу моя кохана буде виносити мені мізки тим, що "для періжочка ти стільки всього пошив, а для мене нічого". Матуся, твоя черешня ще й швей та макраміст.(с)
