От 50ти и выше )))

Доброго усім.

За 10 тисяч не скажу , але 7 тис. точно було. Судідка за такі гроші їхала на вокзал і саме в березні.

 

Привітався )

Магнезія (сульфат магнію/epsom salt)
Працює, але-довго.
Зробити отвори, засипати, залити водою та чимось вкрити.
За пару тижнів повторити.
За 3-4 місяца буде труха.

 

Це пдць, яких тількі уеб@нів не буває

 

На початку возили за 3 тис. , потім буквально за тиждень цінник підняли до 7 тис.

 

Дівчина вийшла заміж, народила 2х діточок, усе для родини, усе в домівку.
У 20 році, коли зелений підар знімав відосікі про мрію повну масок, а вдень гинуло 2 іловайська українців, вмер роботодавець та приятель її чоловіка.
Чоловік почав пити. Страшенно, кожен день. Стосунки почали погіршуватись.
У 21 році чоловік знайшов собі молодицю на 14 років молодше, та повідомив дружині, що їй немає місця в його житті. В нього буде нова жінка, нові стосунки, нові діти.
А невдовзі почалось вторгнення.
Він зателефонував жінці, сказав "почалась війна, їду на місто на дачу, готую підвал. Можу забрати дітей, але не тебе".
За дітьми він так і не заїхав.

Інколи телефонували одне одному, бо 14 років разом та спільні діти.

Наприкінці літа 22 року, роки був перший масований обстріл міста С300 + балістикою.
Ракета влучила в будинок поруч, в кімнаті доньки вибило раму з вікном, хвилею заклинило замок у дверях.
Вона благала врятувати дітей. Але він не приїхав знову.

Таке.
Про уебанів поруч.

 

повиздихали б ті херої разом з орками до сьомого коліна...

 

Дата, підпис, та лист у Небесну канцелярію.
Амен.

 

...перший тиждень (коли вичерпався потІк біженців-автомобілістів) ночами сновигАли маршрутки, котрі евакуювали тОй берег Ірпеня (де ВЖЕ були кацьі - Білогородку? Бучу? Ірпінь? Гостомель? ...я не знаю...).
за ніч 6-8-10-12-15 разів ??...
може 27-го? 28-го? Першого ? ... останні (у колоні) їхали назад вже із ПРОСТРІЛЕНИМИ ВІКНАМИ, вибитими - особливо задніми...
візуально - там люди були, але мАло..., може вони лежали на підлозі маршруток ??...
Швидкі теж гасали туди-сюди...
Хтось щось знає про тих водіїв ? ? ?
..................

 

Поважній "Фантом", цікавить - як Ви свою хату теплом забезпечуєте?
В мене - ось так.
Восени прошлого року зробив.
З Повагою.

 

В Вас мабуть двоперхова?...
З повагою.

 

Суки, боблять!..
Кожного дня, кожної ночі прильоти в нас!...
Ось і зараз - вибухи!...

 

Тоже тревогу объявили. Суки, как эти московиты уже достали. Когда они уже повыздыхают?....

 

Хочу загрузити файл, як мій Рижий на вибухи реагує.
Тобто - ракети ганяє!))))
Не підтримує...
Алеж він - Мій Герой, Тай Захисник!!!!
З повагою.

 

У батьків газовий котел у підвалі.
На першому поверсі будинку декілька років тому збудував камін, що гріє 3 кімнати.
На випадок повного і тотального шашльічку придбав буржуйку невеличку, але не встановив її.

 

Ні, підвал, та перший поверх, він же єдиний ))

 

Привітався ))



С днем добровольця панове!

А зеленоригопідарам щоб мівіна камнем поперек дупи поросла.

 

Біжу допаковувати замовлення та їду у місто колупати Хонду.

 

Шталлупьоненська трагедія. 10 тисяч дівчат, які верталися з Німеччини додому, загинули на чужині від рук енкаведистів у квітні 1945 року.

Це були українки, полячки, білоруски, так звані остарбайтери. На початку війни фашисти насильно вивезли їх у Німеччину, де вони працювали на заводах, фабриках, у господарів-бауерів. Коли війна завершувалася, дівчат звільнили радянські війська. Вони мали повернутися додому, натомість на чужині знайшли смерть від своїх же «визволителів».

Про цей дикий злочин розповів волинський письменник Олексій Добко у своїй історичній повісті «Три тополі». У книзі подається розповідь сержанта військ НКВС Петра Колоса. Його серце ятрили страшні спомини, і через три місяці після перемоги він, не витримуючи душевних мук, розповів у госпіталі шокуючу правду.

…Їхня частина з ранньої весни 1945 року дислокувалася у німецькому місті Кеніґсберґ (тепер це російський Калінінград). Тут же розмістили величезний фільтраційний табір, куди з усіх земель Німеччини звезли 10 тисяч невільниць. Енкаведисти мучили голодних дівчат жорстокими допитами, ґвалтуваннями, тортурами. Сержанта Колоса викликали у штаб, де він поставив свій підпис про дотримання «секретной государственной тайны». Набрали в машини американської тушонки, два бідони спирту і поїхали у ліс біля міста Шталлупьонен.

Капітану Маляєву настанови давав підполковник СМЕРШу (це відділ контррозвідки народного комісаріату оборони СРСР, який існував з квітня 1943-го до березня 1946-го). У лісі добряче похмелилися, а тоді Маляєв сказав солдатам:

«Мы приехали сюда расстрелять всех немецких шлюх. Этих западничек с Украины, Польши, Беларуссии». Потім солдати підійшли до вцілілих німецьких дзотів, в амбразурах уже були кулемети. Приїхали легковики з високими чинами з штабу Білоруського фронту. Вони оглянули дзоти, вириті траншеї, а солдати зайняли позиції, бо під’їхали вантажівки з приреченими дівчатами. Стояв страшний крик, плач, голосіння, очевидно, полонені запідозрили біду, коли їх привезли в ліс. Адже перед дорогою їм пояснили, що їдуть на станцію, а звідти додому. Штурханами, прикладами жінок вишикували над ямою. Маляєв віддав наказ: «По изменникам Родины – огонь!»

Розправа тривала п’ять днів. Щодня вантажівки здійснювали 40 рейдів, у кожній було по 50 жінок. Так стратили близько 10 тисяч остарбайтерок. І тільки приречені з останньої машини накинулися на солдатів, двох навіть вбили. Яму із загиблими засипали. Чекісти повизбирували радянські гільзи, накидали німецьких. Привезли на це місце сорок есесівців і теж розстріляли, щоб це був нібито гітлерівський злочин.

Шталлупьонен – тепер російське місто Нестеров. Тут назавжди похована пам’ять і бодай якась згадка про страшний злочин радянських «визволителів» – Шталлупьоненську трагедію. (с)

Пс. Панове, хтось знав за це?

 

кацапсько-комуняцька наволоч знищували українців як тільки могли...а скільки дівчат знищили в лагерах сибіру?...підлітків просто топили в болотах щоб не витрачати патрони...
Привіт парні. ніяк не відійду від суботи...спину і руку таки добре потягнув...

 

Як там Роман? Нічого не чути?

 

Думки про Хонду.
А чи не довбойоб я часом?
Може то сігналка їбе мозги?

 

Нажаль ((
В мене є приятель у Білозірці.
За смартфони їбуть окупанти так, що краще їх не мати зовсім ((

 

Побратимам. Зі святом усіх, хто за будь-який двіж, крім голодовки)

...А ти собі проростаєш із диму і бороди, ходиш по цій планеті, плутаючи сліди, допоки остання осінь вступить в свої права, допоки не стане зовсім білою голова, допоки цей світ, як і ти, шалений і молодий.

Як і кожен апокаліптичний месія або пророк, ти любиш почати розмову з натиску на курок, куля як посередник надійніша за слова. В час, коли білим світом ідуть криваві жнива - ти віриш лише у Бога і сімнадцятий «глок».

Грань між людиною і землею завжди тонка, за нею знайдеться місце для кожного мудака, це місце лежить на метр у отій землі, якою ти ходиш досі, лелієш своє жалі, відміряючи час відстріляними магазинами від АК.

І коли твій годинник часу лопається від піску, тобі байдуже, що там, може, станеться на віку - доки вісь планети скрипітиме, як протез, твоє кредо завжди складається з пари тез, у тобі є усе потрібне, як в «тривожному рюкзаку».

Чоловік вимірюється прямотою його хребта, і коли ти заходиш з боєм в чужі міста, ця історія хоче твоєї крові - і не лише. Ти написаний, як цитата з святого Ше на останній сторінці простреленого листа.
#приголосніголосні #деньдобровольця

 

Батько мого друга розповідав що жінок-остарбайтерок знищили у якомусь концлагері, а солдатів совєцьких, котрі злапали сифа та гонорею вивезли на якеійсь острів на Балтиці та там лікували.