Вот есть там сбоку пробочка. В том положении, что стоял БВ изначально, в отверстие (из под пробочки) болт М8 не залазил. Упирался. А после поворота на 360* влез. Хоть и метка встала на прежнее место. Вот и оно... Вот наглядное пособие:
знаю, там отвір в спеціальному приливі а не в валу, тому як і треба фіксація в одному положенні. Перебирав цих двигунів достатньо, тому знаю зсередини. Ще у них надзвичайно довговічна помпа, заводська, живе тисяч 200, часто більше, на ній вермахтовський орел...
значит шестерня ремня связана с балансирным валом не напрямую, а под крышкой есть шестерни 1 к 2. ну я так понял
Там просто вал. Шестерен нет Но есть какая-то непонятка... Во всяком случае сегодня нихрена не поняли, но все установили.
та как по мне, на видео видно типа заглушки над шестерней, там прячется две шестеренки. на валу привода под ремень одна, а над ней в два раза больше, уже на сам балансир. ну не может быть на прямом приводе такой прикол с оборотом в 360 и непопадухе. просто не видим под крышкой всех чудес.
Привітався )) Враження від учорашньої поїздки до міста були не дуже. У рибному павільйоні центрального ринку стояв у черзі, бачив як бабця купувала собі риби на 14 жебраківських гривень. 13 паперових, останню - копійками. Продавчиня відверто хамила та знущалась з бабці. За ту гривню копійками. Проголосував грошима, пішов до іншого продавця. На м'ясному лотку, де дівчина торгує нікопольською курятиною першими ся скінчили шийки. Питаю у продавчині - котам? - коли як, котам, собакам, собі на супчик... В АТБ бачів президентську моркву по 43 грн, кожен з нас президент хулє, бачів людей які важили на вагах 4..5 картоплин. Це пиздець. Але що поробиш. Механізм натурального відбору працює саме так. Той хто голосував за зелену підарасню обрав моркву по 43 та ракети на голову. Тож таке. Учора почав мити пляшки під Petnat, треба домивати та розливати... Усім гарного дня )) Кацапідарам - гарний уламок. Зеленориговиблядкам - трибунал та шибеницю. Хай буде так.
То ви критий називаєте центральним? Бо на центральному немає рибного павільону, тобто є, але там не було свіжої риби, такої щоб її купити на 14 гривень. Хіба хребти . Я туди вже й не ходжу, усе купую на верхньому.
а я полюбляю шийки в супі...інколи беру свіженькі... Привіт пісятники. з самого ранку на нервах: брату ставлять 2протеза шийних позвонків ... сам від суботи ще не відійшов: день під дощем + насмикався кабелів - спина колом + праву руку потягнув...
Бувше англоленко. Риба не свіжа, бабця брала якусь кільку по 50 грн.. Біля верхнього ніц нема де ся паркувати ((
Гніваюся! Одіозний нардеп Віктор Медведчук чергового разу відправився до кума Пуйла в Кремль. Там вони купно придумали нового антиукраїнського дивного коника троянського — “створення міжпарламентського виміру нормандського формату”. Пуйло ствердно назвав цю щурячу возню “харошей ідєєй”. А телеканал Медведчука «112 Україна”хутко верескнув також дуже "важливими" подробицями зустрічі з депутатами Держдуми Московії. На ній "патріот" Медведчук, яко правдивий голубчик миру, значуще прорік: “Об’єднання зусиль парламентаріїв України, РФ, Франції і Німеччини надасть імпульс процесу миру”. Далі український(!) депутат звинуватив українську(!) владу в тому, що вона “не прагне миру”. Скрививши гримасу улесливої запобігливості, витиснув з вуст: “Ми просимо про допомогу — спільними зусиллями сприяти тому, щоб цей мир став можливим. І ми бачимо високу роль в цьому парламентаріїв і Російської Федерації(!!!), і Німеччини, і Франції...” Вчиталися? Уважно? Про допомогу просять вбивцю Пуйла, який і є тим підступним убійником. Де Зеленський? Невже функції президента виконує кум миршавого Пуйлика. Бо осмілів кум нечувано! Агов, СБУ! У нас 6 років війни! У нас щодня вбиті та поранені! В Москві відверто нюхаються супроти України та домовляються з убивцями. Агов! На світлині "Кум" та "команда" кума Пуйла в Кремлі: 11.03.2020 Igor Khodak (c)
Допоможить! Є пеньок біля під'їзду з під топллі. Бачив що видовбують середину та саджають туди деревця. Це робочий варіант? І як видовбати середину? Мочевіною? Чи пороху напхати?
Ну чё, шейки курячи довольно вкусная и наваристая штука. Сам грызу с удовольствием. А еще пупОчки и сердечки хорошо заходят.
Розкажу одну доволі брудну історію, яка, на мою думку, є етичним злочином і яка може зацікавити журналістів. Уявіть собі, ваших дітей запросили взяти участь у кастингу для зйомок ігрового фільму про нещасних сирот, що лишилися без мами в Бахмуті під час війни. Ви записуєте акторські проби, надсилаєте їх, і зрештою геть випадково спливає інформація про те, що це фільм російського режисера, який ще минулого року знімав серіал у Росії, а тепер живе в Нью Йорку і має американський паспорт. Алєксандр Молочніков планує знімати свій ігровий короткий метр про дітей з Бахмута в найближчі дні під Києвом, він з оператором уже в Україні і намагається швидко зібрати українську команду та провести зйомки в реальній локації – зруйнованому домі. От тільки інформація про те, що режисер – росіянин, чомусь переважно приховується від потенційних учасників. Колеги, будьте обережні! Звідки я про все це знаю? Мені розповів деталі мій колега і приятель, відомий український художник-постановник Ivan Levchenko, до якого Молочніков звернувся із пропозицію попрацювати на проекті. Ваня «включив дурачка», отримав сценарій і записав їхню аудіо-розмову. Зі слів Молочнікова, він має підтримку Офісу президента України і отримав прес-карти для себе та оператора. Я прочитала його сценарій. В ньому багато несмаку, але найгірше не це. Вдумайтеся ще раз – в той час, як українські діти гинуть від терористичних дій Росії, режисер-росіянин їде в Україну знімати про це ігровий фільм і залучає до зйомок інших українських дітей, чиї батьки поняття не мають про те, що це за проект і хто його автор. Чому я вирішила, що потенційні учасники цього не знають? Після мого попереднього посту мені написала в приват одна з таких шокованих мам. Вона поняття не мала, для кого знімає акторські проби. Пізніше моя приятелька кастинг-директорка написала мені, що отримала таку ж інформацію від іншої мами. Тобто це не помилка, а тенденція. До речі, щодо Молочнікова. Я поґуґлила, 2022-го він зняв серіал «Монастырь», це веб-серіал російського виробництва. Ще раз, це було м и н у л о г о року. Одне слово, ось така історія. Зйомки заплановані на 16-18 березня. Чи має цей фільм бути знятим, як ви думаєте? (До уваги журналістів - є сценарій, запис розмови, скріни, проби дітей тощо). (с)
Ще раз на тему хароших колишніх рускіх, які стали громадянами Америки, і тепер видуривши акредитацію в якихось наших довбойобів або колаборантів, приїхали в Київ знімати кіно про дітей із Бахмута. Народ, майте бляха честь і гідність, за нею ж така ціна кров'ю заплачена. Ви йобнулися захищати право такого бувшого руского режисера на зйомки такого фільма. Режисера,який у 2022 знімав на росії фільм "манастирь"? Будьте гідними вашої армії, яка щодня несе втрати від таких хароших і менш хароших мобілізованих рускіх, які не встигли з'їбати в США чи ще кудись. Росіянин з походження після того, що росія зробила в Україні, який ще й сам не зробив нічого аби зупинити путіна, - має просити вибачення за геноцид вчинений його нацією, каятися і не тягнути свої брудні руки до наших міст та її людей, до зйомок фільмів про них Тим паче на нашій території. Це немислимо. Через таку сліпоту і безпамятство хочеться покинути суспільство, яке дозволяє таке прямо в час, як із ним здійснюють геноцид. Ярина Чорногуз (с)
Порятунок. Написала і стало легше... Війна 2-6 марта 2 марта всі мої близькі люди пішли хто на фронт , хто в тероборону. Я залишилась в своєму будинку на Северной Салтівці. Сусідів майже не залишилось - усі поїхали на початку війни. Залишилась і моя сусідка по тамбуру зі своєю злою маленькою собачкою. Вона як мене бачила завжди намагалася вкусити. Паскудная собачка була.. Ми з сусідкою і собачкою то спускалися у підвал, то оставались ночувати дома "між двома стінами". В квартирі було дуже холодно , бо вікон в мене вже не було і штори вітер тріпав по стелі. Повсюди було бите скло. Вибухи шаленіли майже безпрерервно Я постелила собі у ванной і там лягла, гадаючи , що я в безпечному місті. Утром зайшла сусідка і сказала, що треба тікати бо залишатися -це смерть. Я погодилась - тут точно вбьють а як побігти можна і врятуватися якщо пощастить. Вранці ракета влучила у 8-9 поверхи. Людей на щастя там не було. Зайнялась пожежа пішов чорний дим. Із-за шалених вибухів до нас не могла доїхати ні пожарка ні рятівникі. Потім як стихло приїхали тушить. Ми з сусідкою вирішили їхати на вокзал . Рятівникі доїхати не могли через обстріли, але були такі таксисти -відчайдухи, що вивозили людей з нашого району. Але за 10 тисяч. Сусідка заказала таксі на себе мне і ще на двох з нашого дому. Був початок місяця і я отримала зарплату. На чотирех людей поділити- якраз мені хватало грошей. Сусідка заказала таксі на 8 годин. Я всю ніч боялася проспать и майже не спала. Залишилася в кватритрі і не пішла у подвал. Утром рівно у вісім годин постучала сусідка - а я вже й готова - документи , рюкзачок. - Я готова ! - зраділа я - Ні ти не їдеш - міста в машині вже немає. -як ?! - Немає міста , а я тебе хочу попросити.. Я зачинила двері і сіла на пол. Вона ще довго стучала Я сиділа мовчки і думала. - Я тебе попрошу - я залишила собачку і корм - забери її будьласка. Я не відповіла і вона пішла. Я чула як поїхала машина. Відчинила двері у тамбур. Там сиділа маленька собачка і дрібненько тремтіла. Корм був у пакеті поруч. Прогримів вибух. Я схопила собачку і сбігла в підвал. Там мені люди сказали , що бачили, місце в таксі було просто сусідка заставила все сумками. Я сіла і поняла, що тепер мене з собакою не пустять ні в авто ні в поїзд. І я тепер мушу залишитися. І як її вигулювати - ракети по вулиці летять безпрерервно Ввечері стало тихіше . Люди почали виходити з підвалів. Я піднялась у квартиру . Постелила між двох стін все що знайшла і лягла . Собачка притулилась до мене і тихо скавучала як гримали вибухи. Я вирішила більше не спускатись у підвал - бо хоч тут вб'є ракета , хоч задавить у підвалі - було вже все одно. Знайшла фломастер , написала на руках і животі своє ім'я та прізвище на всяк випадок . І заснула. Утром в двері постучали. І тут я по-справжньому злякалась. До мурашок. Подивилась у глазок . То стояла старенька сусідчина мати. Вона прийшла за собачкой. Їй подзвонила донька , сказала що вони поїхали. Старенька заплакала, засунула собачку за пазуху і пішла. Як вона йшла по вулиці і як дійшла невідомо. Я стала спускатись у підвал і зустріла сусіда. Він давно відвіз родину у безпечне місце і приїздив подивитись ціла лі квартира. Тут я страшенно зраділа - він приїхав на авто. Попросила , щоб ві вивіз мене у центр міста. Він одразу погодився, але не сьогодні а завтра , як мине комендантська година - у 8 утра. Рівно у вісім я стояла у нього під дверима. Він приїхав точно у вісім. - почекай трошки я заберу деякі речі Я стала чекати . Доаго чекала. Мабуть з півгодини. Чула як він розмовляв по телефону. Нарешті вийшов і сказав -Не ображайся я тебе вивезти не можу. -Як? Може завтра? Післязавтра? Ні . Вибачай. Тут я заблагала завила вголос- - Допоможи! В мене нема нікого - ніхто мені не допоможе! Я тут загину! - Ні. І поїхав. Я спустилась у підвал . Через годину стались такі страшні вибухи що зі стелі посипався пісок і каміння. Жінки страшно вголос кричали, що не хочуть вмирати. Я забула молитву Отче наш. Впала на підлогу навіть молитися не змогла. Було дуже страшно , що не опознают потім... Пішов дим з маленького віконця і люди стали виходити з підвалу. Я поднялась до себе і побачила у вікно що прямо над моїм домом летять літаки. Багато літаків. Це було 5 марта. І тут стався такий страшний вибух, що все що було в квартирі попадало. Я кинулась звідти -але двері перекосило, заклинило . зібралася, вдарила щосили і ледве вискочила. Вискочила на вулицю і побачила, що прямо у двір влучила Бомба ! Усі хто залишився побігли. Я рванула просто по вулиці до метро. Бачила як біля мене свистіли снаряди. Мені треба було перебігти вулицю Широнинців але вона скрізь простреливалась ракетами. Я закрила голову руками і перебігла. Впала біля сигаретного кіоску. Побачила лежить людина. Я підбігла допомогти , схопила , перевернула - а він мертвий. Мабуть вже давно -бо лице сіре. Побігла далі як скажена. Метро дуже далеко . Але добігла. Врятувалась . Дякуючи Богу. (с)
Я бензопилкою зробив надріз - зворотню піраміду, насипав стакан аміачної селітри, і пень шовковиці майже вмер. Залишилась єдина жива брунька, яка прокинулась через 2 роки. Але він не розпався у труху. Стоїть досить міцний і не гніє.
