Был на рынке. Не смог пройти мимо и купил полтора кило сала с боковины. Три пальца. Адидас. Засолил по мокрой. Вкуснотища! Но надо пробовать. В основном все на вкус, как трава. Хоть и сырое, но пробовать надо.
Був на ринку, придбав Сало, сіль в АТБ, засолив з лавровим та спеціями, та блдь забув дома (((( Розділив на 2 частини - залишити вдома та узяти з собою. Жеру тепер картоху без нічого. Кляті кацапідари. Все блдь з-за них.
Війна знищує час, війна ковтає людський вік без сліду. Скільки мені зараз років – я не знаю. Можна геть викинути більшу частину життя, бо воно найменшим звуком не озивається сьогодні. Я народився з першими вибухами російських ракет. Від попереднього мене мені дістався наперед заготовлений автомат, бронежилет, машина і пару дронів. Як у комп’ютерній грі, я йшов далі, і збирав призи. В мене з’явилося більше дронів і більше зброї, машини і житло знаходилися по ходу сюжету. Але якщо і було щось з минулого, то воно геть щезло. Якби не реакції інших людей, якби не дзеркала, котрі випадково зблискують у розбитих будинках, то я б не згадував про свій вік. От тільки молоді хлопці чомусь інколи звуть мене на ви, хоч я у їх же віці був всередині настільки ж старший за них, наскільки і зараз. Спогади виринають у довгих переїздах у розмовах. Виявляється, я встиг побувати у стількох країнах, в одній – мирній і уже минулій – працювати депутатом в парламенті, у іншій – водієм-вантажником. І про свій досвід водія я набагато частіше розповідаю, це набагато їм зрозуміліше за парламент, хоч було за десятки тисяч кілометрів звідси. А ті, хто їдуть зі мною – що вони встигли? Багато хто з них у своєму житті тільки і бачив, що цю війну. Але ми зараз однаково живемо, і немає значення, що було. Є значення лише у того, що буде. Світло з майбутнього надто сильне, щоб думати про щось інше. *** Хіба що, якась пісня, як машинка часу, на секунду переносить у трохи чужі вже спогади, краде мене з цієї війни, і я з того дуже дивуюся. Невже це та сама дитина, що зростала на велосипеді серед літнього Поділля, зараз воює? Невже той студент з нерозділеними закоханостями, інвестаналітик-початківець чи зухвалий журналіст, отой кар’єрист, який потім зневажив кар’єру ради мотоцикла і вуличних акцій – зараз бойова одиниця української армії? Як могло статися, що все інше, котре такі муки мені створило або таким щастям нагороджувало – все то геть щезло і не має жодного сліду у моєму нинішньому житті?
Непогано сказано,війна забирає час,вже пішов 4 рік,це мінус,скільки я би зміг зробити щось корисного за 3 роки-? Усім привіт,сьогодні їде слідуюча ротація в відпустку ,це добре,нерви не канати.Людям дах рве,одні в піхоту перейшли самі,у інших болячки повилазили,30-40 відсотків роти розчинилась. Ситуація спокійніша,але щось дуже вже Оріхів рівняють.Щось сьогодні нашої авіації не було з ранку,ніби погода сприяє.
Привітався )) Вночі до пів на чверту намагався запалити багаття, та спалити там гілки. Тільки руки поколов як дуршляк їбучою поростю сливи (( Коти принесли картонку з надписом "котячий пункт незламності", сіли у рядок, та вимагають хліба та розваг. За останні 2 дні викорчував слив - 4, вишню - 1, вдарив ям 3, заправив - 2. Залишилось викорчувати слив - 2, вишень - 2, вдарити ям - 3, заправити - 4. Повинен встигнути ))
На сьогодні кидаю якір. Викопано 5 із 6 Заправлено 3 із 6 Викорчував 8 із 9. За завтра повинен встигнути )) ППО ганяє кацапідарів, знайома телефонувала з Сумщини, каже кацапідари штурмують та обстрілюють безперервно. Таке життя...
Вітаю товариство! Погода до дупи - +2 та волого, сонця не видно. На жаль і на цбому форумі є апологєти зеленого гівна: BART28 Oberstleutnant Сегодня у Зеленского день рождения. Ему сегодня 45. Лучший Президент за всю историю Украины. З днем народження, пане Президенте
Привітався. Друже , нажаль тут таких не три і не п'ять. Не псуйте собі нерви . Гарного дня усім не зважаючи ні на що
У них якась руханка почалася після гвинтокрила. Всі заяви пишуть на звільнення. Мабуть знову прокралися.
Привітався. ))) Якого гвинтокрила ? Сьогодні знову фронт пездує як стахановський, зранку пройшов гвинтокрил на південь, розвантажив подарунки ))) Повернувся майже над головою. ))
Тому що був імперець, грав у фільмах мусорів, та мав друзів у керівництві кгб. Там ще щось було про мерседес, чи ні найперший у москві, теж семьоновіча.
Там ланцюжок значно цікавіший! Спочатку передали вітання директор ЦРУ Бернс, потім Боріс. Щоб довго не думав, виклали публікацію про закупівлю продуктів у ЗСУ. Яка інфа була на черзі не знаю, но Zeвилупок почав шебуршитися. І що цікаво, відразу почався двіж з танками. Дипломатія в дії!
Козацька доля. Сьогодні у бою, при обороні українського Донбасу мій побратим Олег Собченко загинув. Загинув, як герой. Козаком він був, козацький свій шлях славно завершив. *** Тяжко писати якісь слова, коли треба писати так же невимовно красиво і сильно, як жив Олег. Познайомилися ми на Майдані, завдяки Тетяні Чорновол. Під час подій Вогнехрещі на майданівців у Черкасах напав Беркут. Олегу проломили лоба, буквально розтрощили кістку. Його чудом врятували з лікарні, вивезли за кордон. Потім він отримав за ті події свій перший орден «За Мужність». Далі у складі невеликої групи добровольців ми поїхали на війну ще у 2014-му, у квітні. Собченко провоював понад півтора роки у першу фазу, був результативним снайпером, мав непоганий досвід контактних боїв. Його знання і уміння були безцінними у перші хаотичні тижні великої війни. Завдяки йому я лишився тоді живий. Загалом з ним ми працювали як екіпаж аеророзвідки перші 10 місяців повномасштабки. *** Я знаю, саме завдяки Собченку вистояв Київ. Коли у березні в районі Казаровичів група російських десантників спробувала захопити греблю Ірпеня, Олег у слушний момент взяв командування на себе і зметикував, як тими жалюгідними засобами відбити атаку елітних солдат. Ми тоді не дали можливість росіянам взяти під контроль воду в річці Ірпінь – річці, котра потім, завдяки відкритій греблі, розлилася і вирішальним чином допомогти захистити столицю з Півночі, утримати Мощун. Безумовно, за це, а також за багато інших подвигів, Олег заслужив звання Героя України. Нам тоді дали по ордену «За мужність», що теж, звісно, не дарма. *** Це був козак, якого якась машина часу перенесла у наші часи. Жорсткий воїн і одночасно лірик: любив пісні, увесь український спектр – що народних і класичних, що нових – намагався знати досконально. Ми ділилися один з одним рідкісними композиціями. Любив жінок, уважно на них дивився, але завжди підкреслював свою вірність дружині – чеснота, така рідкісна у наш час. Безкомпромісно грав роль мого старшого брата, мав крутий характер, любив сваритися на блокпостах. Я теж маю не надто хорошу вдачу; ми постійно сперечалися, але трималися разом. Бо коли треба було йти у сіру зону, то я міг кликати лише його, а він – мене. Жорсткий характер, утім, поєднувався з добротою. Усі порятовані нами істоти песячого і котячого виду – це його заслуга. З ним ми пройшли найспекотніші бої цієї війни – Мощун, Лисичанськ, Бахмут. Але ким би досвідченим вовком війни ти не був, нинішня щільність артилерійського вогню математично передбачає тобі мало шансів. Вічна пам'ять герою, царство небесне!
