Да, говорили мол кацапы на 300 тысяч убитых согласны. С ранеными под мильон выходит. Может и правда, нафиг им сколько раненых половина с которых самовары. Это видать та цифра потерь на какую их общество не обратит внимания, а потом шатания пойдут если выше. Почти пол пути уже прошли. Еще надо чуть поработать.
Самки бурятiв помiтiнгували..i ось результат,за останiй час ,жодного бурята....уйгурца...тувiна...эвэнка...алеута...т.д.
Так звані нацміншинства у них в більшості, але, забиті пропагандою в усмерть, нічого вони не піднімуть ІМХО
Привітався )) 5 шт Мускат Матяш Янош висадив. Програму виконав. На новій пошті отримав нагрівач та узо. Придбав банани, цитрусових, ківі, яблука та інше. Завіз додому. Подивився на під'єднання, електрика зрозуміла. З водою є питання. Буду думати, як зробити.
Колись я напишу про предмети і речі, які витягують зі стану туги, коли ведеш постійне кочове воєнне життя. Геть неепічні речі. Попередній новий рік зустрічала у фронтовому селі на Луганщині, а цей - у таких же умовах, лише західніше, і на Донеччині. За рік часу, якщо не згадувати про втрати, втому, ризик, успіхи та невдачі під час завдань, то зрозуміла, як воно - бути воєнним кочівником. Мати дім там, де випаде, і за дві доби відчувати себе як вдома будь-де, розстеливши спальник та поставити біля себе речі, які створюють відчуття дому. Переїздити з місця на місце, з одного села в інше, з одного міста в інше, з одної розполаги в іншу, розуміючи, що це триватиме ще довго, необмежено по часу. Таке дивне розуміння, що наша держава існує там, де є скупчення наших тіл і кожен виконує свою функцію з оборони. І якщо спочатку я намагалася бути мінімалісткою з баулом та рюкзаком, потім - лише з тим, що було на мені, бо цей мінімум зник у реаліях окупації, то тепер - я не відмовляю собі в речах, які створюють відчуття дому і затишку. Тому наш евакджип, коли ми міняємо місце проживання, забитий, крім речей, з коробками таких кочівних, зовсім невоєнних предметів. Як- от такий скляний чайник-заварник, що нагадує мені про дім у Києві. Ароматичні палички, які перебивають запущений запах будь-якого приміщення. У мене збереглася якимось чудом навіть округла склянка з місяцем та зірками, яку я купила колись навесні проїздом у Бахмуті, розуміючи цілком всю непрактичність цього предмета в реаліях війни, коли бої ще точилися навколо Попасної і ми були там, а той супермаркет у Бахмуті був оазисом цивілізації, тепер же він розбомблений. Такі речі не шкода втратити, бо мить затишку дорожча за їхню втрату в цих реаліях. Усі вони куплені або знайдені серед непотребу. Речі з чужих покинутих осель, якщо нема в них гострої необхідності, залишаю там, де їх поставили господарі. Ці сотні місць крутяться в голові, роблячи виклик моїй пам'яті, яка намагається притлумлювати спогади, аби свідомість концентрувалася на миті та тому, що треба зробити. І так знаходити спокій. Війна стала стилем життя, дико поєднуючи елементи суто воєнного, армійського та цивільного. Його незручності однозначно вартують задоволення, яке отримуєш, коли вдається добре виконати завдання. Знайти квадріком позицію з живою силою ворога, якої до того не було на мапі, кинути туди підгон, навести на них артилерію, робити все аби розвідувальна група, ризикуючи життям, знала, що в разі поранення будь-кого з них - ми зовсім поруч, швидко за ними прибіжимо і винесемо. А коли хтось не виживає під час евакуації - принаймні останні хвилин, він відчував, що його не покинули, що за його життя боролися до кінця. Хоча, відчаю від таких ситуацій байдуже, як ти пробуєш себе розрадити. Хоча, такі довгі бойові дії роблять тебе черствим та беземоційним. Поки ти в них перебуваєш. Коли дають день-два відпочити, намагаюся бігати та робити інтенсивне фізо, ніби я собі десь на мирній території дбаю про своє здоров'я та тіло. Таке примарне, але приємне відчуття свободи. Пробую навіть у найстрашнішому знайти щось, що дає можливість насолоджуватися життям і не втратити мотивацію. Бо ще багато. Бо чекають, що ми виснажимося, а ми просто зробили оборону придатною для життя. Олюдненою. Поки окупація рашистів цього цілком позбавлена. Дегуманізована. (с)
Напишу одну сентиментальну річ, даруйте. Мене надихає цей штоллен зі слов’янської кондитерської. Якщо чесно, майже сльози на очі навертаються Коли дивлюся на цей напис українською мовою на такій смачній випічці західної різдвяної традиції, виготовленій у цей час у Слов’янську, який ще три місяці тому мало не щотижня пробували штурмувати з заходу рашисти. Який далі лишається прифронтовим. Особливо читаючи оце: "Україна, м. Слов'янськ"❤️. Окрім того, що цей штоллен просто неймовірно смачний, він є ще одним артефактом, що показує: ніякі повномасштабні вторгнення та повномасштабні ракетні обстріли не зламають нас. Попри втрати, воля до свободи і краси у всіх частинах України за будь-яких обставин - у нас занадто велика. Можу сказати, що я свідомо воюю в армії за те, аби у всіх містах Донеччини, Луганщини, Харківщини, Київщини, Херсонщини, Запоріжжя, Житомирщини, Чернігівщини і Сумщини після жахів окупації, через які вони пройшли, зрештою виготовлялися на Різдво та Новий рік отакі якісні штоллени та всі місцеві люди мали змогу купити їх для своєї сім'ї. (с)
Приїхали до кумів...закинули трохи теплих речей в погреб...продивився ролик на телефоні як у них сьогодні гепало...кацапські свині знову вдарили, бодай виздихають до сьомого коліна... З наступаючим парні! Нехай збудуться всі бажання! Миру і злагоди вашим родинам!
Всіх вітаю з наступаючим новим роком.Найбільше бажаю миру, здоров'я вам і вашим родинам в новому році! Були на закупах в Покровське , на базарі одна тьотя залюбки обміняла готівку на гроші на рахунок.Її слова,я підтримую так Харьків,там шиють білизну,якою я торгую,і вони працюють не дивлячись на кожнодневні приходи,а я продаю їхню продукцію а не Китай.
Отримував сьогодні нагрівач на НП, 2 рази потужно в'їбало. Дівчина на відділенні каже може зачинятись? Дивлюсь новини, 4 приватних будинки в хлам, 20 пошкоджено (( Дитина у важкому стані ((( Клята підарусня.
нарід вже звик... Що і добре і погано. Сьогодня також випала нагода вирватись на закупи. Тривога, сирена, всі магазини мають бути закриті, всі по норам. Щас. Один знайшов закритий, не найбільший але потрібний. Товкся поруч пару годин поки не відбили. Тим часом в сусідніх потрібне познаходив.
Харків , Північна Салтівка , найбільш постраждалий від обстрілів район. Життя триває незважаючі ні на що.
НЕ СУМУЙТЕ! Не сумуйте! Це був дуже важкий рік. Але цей рік, був просто насичений подіями і звершеннями. Це був рік подвигів. Українці знову зробили диво і вразили весь світ. Світ тремтів перед армією Росії, але українці зуміли її зупинити і відкинути назад. В руїнах міф про силу російського війська. В руїнах міф про Росію - визволительку Європи від нацизму, після Бучі та Бородянки говорити про таке може тільки сама Москва. В руїнах міф про якесь геополітичне значення Росії, Китай вже відверто заявляє про два полюси - себе і США. Все це зробили ми. І далі буде. Не сумуйте! Нам довелося пережити жахливі місяці війни, але саме зараз закладається грунт тої України, якою її бачитимуть наші онуки. Сильної, впливової. Однного з лідерів східної Європи. Писав і знову повторюся, нашим доморощеним інфантілам не вдасться відсидітися по своїх хатинках під керівництвом президента-комедіянта. Україна - держава розміром з Францію. Ми в самому центрі Європи. Ми приречені грати значну роль в політиці Європи - звісно якщо ми хочемо лишитися єдиною державою. Попереду немало важких років. Але мета - дивовижна. Не сумуйте! Так, під прикриттям війни влада наиагається побудувати авторитаризм. І що? Вони переслідують Порошенка і його соратників? Намагаються - як у ві сні мочалку жують. Вони змогли закрити телеканали, що підтримують Порошенка? Ні. І не зможуть. Все що вони добилися, вони зробили Порошенка монополістом на опозицію. Просто тому, що все інше поле вони зачистили. Тепер ти або з Порошенком, або з владою. Третього нема. Вони хочуть розправи над Порошенком? Милі, вони цього хочуть від зими 2019 р. І що? Я замучаюся перелічувати знайомих які мені віщували розправи над порохоботами. І що? Де? Я не маю ані часу ані бажання переконувати нитиків. Кортить поплакатися як все гірко і як гірко буде - будь ласка. Без мене. Я пишу те що бачу, а бачу я це. Життя бентежне, але не безнадійне. А перемога буде за нами. Я на цій стороні тому, що вважаю наше діло правим. Не сумуйте! (с)
Ну вот опять тревога. Шо еще ждать от прокозлопидаров тухложопых... С наступающим, господа! пусть в Новом году сдохнут московиты. И "хорошие" и все остальные.
Третя хвиля,ще буде четверта і п'ята,вони пів року накопичували нам на подарунок в новий рік. Якщо ми не погастмо їхні азродроми до волги,миру не буде.І ще ті кілька корит ржавих на каспійському морі.
вибачаюсь,але в котре виправлю-немае такоi областi у НАС в Украiнi...наразi область-ДНIПРОПЕТРОВСЬКА...так само як нема Кропивницькоi,а е-КIРОВОГРАДСЬКА