У травні 1968 року моя бабушка піднімалась по ескалатору на станції Арсенальна. Вона махнула волосами, і до неї заговорив один із стоящих позаду чоловіків. Тєлєфон у неї взяв другий з них, більш застєнчєвий, мій дід. На другому свіданії він предложив їй женитись. Бабушка розказує цю історію кожен раз, коли всі збіраються. Мене завжди це роздражало: «Подумаєш, єдінствєнне достіженіє, мужика знайшла!» Бабушка приїхала сама з села в Київ, зняла житло в якоїсь бабки на печерську, встроїлась на роботу, просто зайдя в кабінет главврача в лікарні. А потім вийшла заміж і з‘їбала від тої бабки і з тої важкої роботи, благодаря тому, що дід був аспірантом і в нього була комната в комуналці. Сидячи в квартирі на Позняках, яку купила бабушка і віддала мені, я думала, як же харашо, що мені не треба їхать в Київ з села і добиватись хорошої жизні і проходить всі ці круги ада. Не треба знімать квартиру, шукать роботу чи мужика, пристосовуватись, шукати шляхи, розщитувать на удачу, боятися. … Пару днів назад я купила тіндер плюс, поставила локацію Лондон і всіма правдами і неправдами шукаю спонсора шоб зробить ту йобану візу. Чувствую я себе паршиво. Треба писать тим мужикам, підлизуваться, прєсмикаться, ізображать заінтєрєсованность. Я раніше ніколи мужиками не пользувалась. Пора би вже почати. Тільки поганенько получається, не дуже це моє. Війна відкрила животне в мені. Бесстидне, безпринципне, корисливе. Я хочу вижити. Фемінізм - це надбання культури. Війна ж стирає всі ці смішні наслоєнія і залишає лише голі і голодні інстинкти: для виживання жінці завжди потрібен був мужик. Захист можна обміняти на мрію про доступ до тіла. Знаєте чого всі ці мужики і консерватори так проти фемінізму? Тому шо фемінізм насправді дає extra bonus у вигляді суб‘єктності. А мужички понімають, шо наша об‘єктність нікуди не дівається і при першій нагоді ми можемо вдягти її на себе. Вовк в овєчєй шкурі. Щоб жінка була тільки суб‘єктом і не впадала в об‘єктність коли їй це вигідно, потрібна дуже висока культура та комфорт життя. При любому катаклізмі, непевності, страху перед будущим ми будем впадати в об‘єктність. Я тепер розумію бабушку. Що заставляло її їхати в Київ, махати волосами (думаю, це була далеко не одна попитка). Бабушка хотіла вижити. Вижила. І передала цей ген виживання мені. Я буду кусати зубами, рвати когтями, махати волосами, трясти жопою, пиздіти, ублажати, заглядати в очі, гладити, обнімати, просити. Щоб вижити і передати цей ген далі. Всі, хто думав що я «соврємєнна художница», мені хочеться розсміятись вам в лице. Я тварина в шкурі людини, ви всі тоже. Художник - це той, хто спочатку бореться, а потім покірно приймає цю тварину внутрі. (с)
Я люблю все красиве , я даже була купила пляття як у Насті Камєнских , і копала нємцев в такому красивущому платті .
А плаття с рюшками на одне плєчо, сексуальне- романтіческе називається . Я була нещодавно в Києві в такому платті , так у мене охрана вся влюбилася , казали таких красавиць ще не бачили , так мені парковка була безплатна. Дякую парковщику .приїду ще раз побухаєм.
им хорошо вместе или они просто делают вид ради пресловутой сторис в социальных сетях. сейчас какая то депрессивная молодежь слишком много они копаются в себе и ходят к психологам или так и нужно..
Шо за ху..ту я тільки що прочитав... Це не виживання...це у автора оригіналу ген кацапізму...низький, гнілий ущербний ген...животное бл...ь
@ntom, post: 15037561, member: 8921"]Прутня. Це називається "прутня". "ху.. та" то є кацапізм )))[/QUOTE] Хай буде по вашому, але ну тож дійсно треш...
