Знайомий приїжджав у відпуску. Віддав все що йому сподобалось, навіть на осінь приготували пакет з софтшелом. Сидимо, їмо полуницю з морозивом, і раптом згадав що є ще маленька, складна лопатка у чохлі. Виношу, і питаю: Потрібен совочок, у пісочниці гратись? Він каже , так. Навіщо, у вас же є все що потрібно? Є, але ця завжди буде зі мною!
Доброго ранку панове )) Ох і мінусили учора вночі мінуси )) Я так був вражений дзвоном скла в шибках, що геть позабув про яйця, які встромив і пічку варитись. Вода вщент викіпіла, яйця трохи вийшли смаженими. Добре миска не розплавилась.... Намагався працювати в ліхтарем вночі - пів рядка впорав та плюнув - скажені мухи, ьлохи комарі, все біжить, летить та скаче на світло, лізе в носа, очі, вуха, незважаючи на off, яким я сумлінно себе запшакав. Пішов спати. Зранку тихо, вишня чудова, багнюка посохла, тож уперед, до перемог! Пс. Щось сьогодні коїться з рівнем сигналу GSM, постійно все рветься та губиться (( Гарного дня усім )) Зеленим зрадникам та посіпакам - вирвані годи, зуби та очі!
Привіт пійсятники,треба працювати, а хрен не стоїть на працю,вчора люди з відпустки повернулись, кажуть нема там війни,всі бухають,трахаються,як і колись... Коли вже та муйня закінчитися,вже все заїпа....
... сьодня, десь о пів надругу майже строго на сході над правобережжям (?) висіло таке собі НЛО ближче до обрію яскравЕнна півкуля (?) диск (?) разів у 3-4 яскравіше і бІльше розмірами від полярної або сіріуса... А тільки-но взнав, що Київ знов обстріляли... вночі з позавчора на вчора на північ наше ППО збило ракету - особисто не бачив (ті, що чергували на блоці розказували...)
Когда получим сотый HIMARS и тактические ракеты к нему а еще быстрее если Колорадский батька нападет на Литву.
Сотня,це ніщо,вони по моєму відділенні 3 кр не пошкодували, це на 15 людей.через рік буде 3 ставка діаметром до 20 метрів,в глибину до 7
...нажАль, не закінчиться (я не про війну, я про муйнЮ...) як ми жили ДО 24-го - так вже не буде, нікОли... (я оптиміст і сподіваюсь, що потім не сане гІрше...) Нашим захисникам - Цілковитої Перемоги !
декілька годин тому знову гупало...зі сторони бульбашії...хуйло так і хоче щоб лукашисти вступили у повномаштабну війну... Привіт пісятники!
РЕПОРТАЖ ІЗ КУЗОВУ КрАЗ Хитається кузов. КрАЗ підстрибує на ямах та купинках. Бурчить двигуном. Притримуючи рукою автомат, я спостерігаю за життям край дороги. А там – безкрайні степи південного сходу України. Пейзажі, знайомі мені від самого дитинства. Я виріс серед таких. Біля Запоріжжя у нас – все те саме. Проїжджаємо села. Видовище сумне – заморене спекою. Села тут небагаті. Що й не дивно. Лише полити город улітку тут обходиться в цілий статок. Я пам’ятаю як батьки поливали город на дачі. Це не враховуючи всього іншого... Поля перетинають траншеї. Від краю до краю. Хитається кузов. КрАЗ підстрибує на ямах та купинках. Бурчить двигуном. Притримуючи рукою автомат, я спостерігаю за життям край дороги. Зупинка. Певно – блок-пост. Водій називає пароль – і поїхали далі. Солдати на блоку машуть привітно руками. Я махаю у відповідь. Я взагалі долоню жестом вітання піднімаю вже підсвідомо. Тут багато військових. Вітання між військовими тут, це щось середнє між просто вітанням і жестом належності до кола обраних. Бо ми всі – тут. Ми в армії. Ми – воюємо. На відміну від... Хитається кузов. КрАЗ підстрибує на ямах та купинках. Бурчить двигуном. Притримуючи рукою автомат, я спостерігаю за життям край дороги. «Підтримуємо ЗСУ», «підтримуємо ЗСУ», «підтримуємо...» Порядно дістали вже такі банери. Підтримує ЗСУ вся країна, але чергу на заправку військовому не уступить ніхто. Для такого потрібна істинна самопожертва. Або наприклад: «Янголи носять форму ЗСУ». Ну так, я й не відав що то янголи висловлюються дев’ятиповерховими матюками, риють окопи, віджимають одне в одного паливо, тягають ящики і мішки... Ніяки ми не янголи, ми – люди. Янголи по землі не ходять і шкарпетками не смердять. Але буває реклама від якої теплішає на душі. Наприклад: «Пишаємося ЗСУ і даємо хороші знижки військовим». Якась піццерія у Павлограді. Коротко – і предметно. Оце - правильна підтримка. Хитається кузов. КрАЗ підстрибує на ямах та купинках. Бурчить двигуном. Притримуючи рукою автомат, я спостерігаю за життям край дороги. За парканами військових баз за зоною дії ствольної арти, жіночки носять літні сукенки , а чоловіки гульбенять в парках. З пивком. Я їх не засуджую, ні. Чого мені засуджувати їх, коли по Києву таких ходять натовпи? Не буває армій більших за 5% населення, я знаю. Місцеві на нас-військових, реагують по різному. Десь байдуже. Десь нам машуть у слід. Жінки, діти. Це приємно. Є відчуття, що все не дарма. Машуть не всі? Теж мені біда – далі у тил взагалі ніхто не маше. Ми не горді, переживемо. Буває що місцеві «доходяги» підходять просити цигарки і «поправитися». Типу: «Вам же зарплатню платять». А буває що тутешні дядьки купують нам воду і цигарки. Якісь хлопці в наш КрАЗ на ходу кілька пляшок «Пепсі-коли» закинули. Прямо на ходу, з машини. Дрібниця – а приємно. Хитається кузов. КрАЗ підстрибує на ямах та купинках. Бурчить двигуном. Притримуючи рукою автомат, я спостерігаю за життям край дороги. Проїжджав через містечка, в яких бував раніше. Помилувався забитими вікнами і пустими подвір’ями. Люди уїхали. Люди бояться. Людей вигнала з домівок війна. Війна тут скрізь. Вночі спалахує небо. Гримить. Буває таке, що несподівано, прямо неподалік тебе починають працювати арта або РСЗВ. Тоді треба забиратися геть. Якщо були виходи – будуть приходи. Якщо можна забратися, звісно. Хитається кузов. КрАЗ підстрибує на ямах та купинках. Бурчить двигуном. Притримуючи рукою автомат, я спостерігаю за життям край дороги. Хлопці у кузові зайняті хто чим. Хтось куняє. Хтось регоче з якихось вульгарних жартів. Хтось вдивляється в телефончик. Хтось разом зі мною милується життям. Там - поза кузовом. Ми всі знаємо як виглядає воно. Оте життя, коли дивишся на нього з армійського КрАЗу у зоні бойових дій. Ми – пам'ятатимемо. Після перемоги. Нашої. Дмитро Калинчук (Вовнянко) (с)
Дуже гарно сказано,буквально слово в слово,як сам сказав би. Вже не раз попадав так,поки ремрнтуєш машину,артисти приїдуть,відпрацюють,чекай через 15 хв приход.
Хлопець пише книги, з першого дня на фронті, тверезе бачення, ясне мислення. Також і я, на своєму винограднику, чую гул техніки, зразу дивлюсь щоб прохід у нору був чистий без хламу. Бо надивився вже тут трохи..
Отак і мені, треба працювати, а сил нема, клята метеозалежність (( Увесь виноград підв'язав та частково пасинкував. Залишилось приснути вітаміном від хвороб та трохи продрати бур'ян. Але тиск у системі нуль, хмари вкрили небо, звалює у сон майже бульдозером....
Трохи поліпшило самопочуття, пішов прискати, єдин бак виприскав на 2,5 рядка, почало капати з неба (( Поки що не дощ, не змиває, але потроху прокапує. Щось сьогодні день трохи мимо каси ((
