На ранок, після весілля, прокидається під стінкою молодий. Дивиться, поряд наречена з дружкою, і я між ними. Звичайно же, ніхто нічого не пам'ятає, і розповісти нікому!
В продолжение цитаты, из заглавия ТС: "...а наутро я встал, мне как давай сообщать..." Т.е., поди знай, че там ночью было...
Що все? Експерименти закінчились? Цікаво, на чому зупинився?! Розповідай! Ми зрозуміємо і пробачимо..
Історія не моя, розповідав військовий пенсіонер. Чи це реально було, чи ні теж не знаю. Після чергової зарплати, військові друзяки, як завжди зібралися в кафе, щоб гарно посидіти, та трішки "прорідити" свої кешені, щоб лишні гроші не "муляли ляшку"! На дворі стояла пізня холодна осінь, в день надокучливий дощ, та мокрий сніг, на ніч приморозки! Петрович в цей вечір не на жарт розійшовся, горілка як по "маслу" чарка за чаркою вливалася в бездонну "бочку". Було вже темно, коли на ледь слухняних ногах він вийшов із "забігайлівки" і щось бурмочучи собі під ніс похилитасвя в бік військового містечка. Крок за кроком просуватися вдавалося все важче і важче, дія алкоголю досягала свого апогею, зашпортуючись, і не минаючи калюжі військовий що сили намагався не впасти. Але кількість випитої оковитої зробила своє діло, Петрович зробивши на болоті ще декілька "закручених перуетів" "розтелився" по усій довжині прямісінько в калюжу. Скільки часу він там "плавав" і як, ніхто не знає, тільки от пізно в ночі хтось подзвонив на швидку, і розповів, що під парканом старої меблевої фабрики знайшли військового, який лежав примерзший обличчям у калюжі, мабуть мертвий! Після приїзду медиків, тіло Петровича було відвезено у міський морг, так як ні яких ознак життя виявлено не було. На дворі вже світало, коли голе тіло прапорщика здригнулося від пронизливого холоду, Петрович сів на операційному столі, і тримтячи усім тілом почав згадувати, що сталося, і де він знаходиться, "лапаючи" по бокам руками, в пошуках щось на себе натягнути. В "пекельному" холоді свідомість почала працювати дуже швидко, Петрович майже відразу зрозумів де він знаходиться, не розумів тільки одного ,ЯК.і чому він сюди потрапив! Зіскочивши зі столу він підбіг до дверей, і що сили почав "гамселити" голосно викрикуючи репліки про допомогу. Юрій Васильович швидко йшов по замерзлому грунті, намагаючись аккуратно обходити примерзші калюжі, щоб не проломитися, та не промочити ноги, бо на робочому місці, там де він працював не дуже тепло, особливо підлога. Докуривши цигарку він майстерно "вистрелив" "бичком" у корчі і поправивши комір куртки, по за який продував холодний ранковий вітер, ще швидше закрокував в напрямку районної лікарні. Прапорщик аж трішки загрівся від того що без кінця "тарабанив" по дверях. Але холод все одно пронизував аж до кісток. "Кинувши" поглядом по "кімнаті" в якій він знаходився, він побачив ще декілька столів на яких лежали мерці, на декілька секунд йому стало якось моторошно, але холод брав верх. Окрім холоду ,не давала спокою думка про "построєніє" о 9:00, на якому він повинен був бути присутнім у любому випадку, "кров з носу". Далі буде..
А чё ты так кипишнул,га? Где вообще было упоминание про жопу? Я изначально предполодил,что жених по синьке мог тебя с невестой перепутать.. А ты сразу про жопу... Мож он просто поцеловал..
Я стараюсь учиться на чужих ошибках. Спасибо что рассказал свою ”страшную” историю,буду аккуратен в употреблении спиртного и выборе друзей,не хочется проснуться под стенкой в спальне у товарища..
Дело было давно, ещё союз не до конца развалился. Тогда довольно серьёзно занимался спелеотуризмом. Как то приехали киевляне в экспедицию, ну надо было встретиться в городе, поздороваться. Жене сказал что через часик буду.... Встретились, пока они оформляли бумаги в КСС и ждали 131-й для заброски решили по 50 за встречу. Потом ещё по 50. Потом не помню. Проснулся в базовом лагере у этих обормотов в 120-ти км от города и в 38-ми км от ближайшей трассы где можно сесть на автобус. Оказывается меня в бессознательном состоянии эти шалопаи загрузили в кунг и забрали с собой. А ЗиЛ то уже уехал. Попил чайку и пешочком потопал к трассе, хорошо что тепло было, август месяц. Что потом было дома это отдельная и довольно грустная история.
