"А наутро я встал, а мне как давать сообщать...." (с)ВСВ

Хоспаде,какой древний,как африканский баобаб..

 

Ну, если прислонить к теплой стенке...то еще и ...

 

Колись, на одному з реконів, ночували в такій великій залі, щоб же ж зранку знову з новими силами ото місити сніг і гатити один в одного холостими))) Ми і розмістились з камрадом під стіночокою, а біля нас ще одноклубниця мала ночувати. Хз, де там вона ходила, ми вирішили лягати, побесідували ще трохи, я завернувся в шинельку і почав дрімати. А воно ж шумно, кілька десят чоловік в залі, і не всі вже спати полягали, але воно не заважало і я задрімав уже. Підскочив вмить від того, що мене хтось з ноги пробив в спину. Так само і камрад чую ойкнув. Сів, не можу зрозуміти, що таке? Дивлюсь, наша одноклубниця іде від нас кудись... Одним словом, було як - вона прийшла, почала говорити до нас, щось питала де щось лежить з її речей щоб влаштуватись спати, чи за когось питала, чи не бачили, чи просто поговорити хотіла, а ми хропим обидва. Вона і псіхонула, виписала нам і пішла. На другий день було трохи ніяково, а особливо їй, коли ми їй то розповіли. Бо вона того толком не памятала)

 

А вот исчо...
Как-то в начвале миллениума решили мы с сотоварищем заняться изданием бумажного еженедельника по игоровой тематике.
И набралось у нас реально больше сотни подписчиков

А что нужно для такой компании?
Офис! +
Секретутка, пардон - секретарша! +
Копирайтер-трудяга (ну не самим же эту лабуду ваять...) +

В опщем, в Харькове возле Конного мы и обосновались...

И все тихо-мирно покатилось

Копирайтер ваяет, девочка-секретарша трындит с подругами по служебному телефону, я сотоварищем вынашиваю глобальные планы...

Ну в опщем, не самим же бегать в соседнюю магазку за снадобьем для размышлений..
Начали посылать нашу секретаршу, дабы не зря штаны протирала...

Бегает она в магазин, бегает, регулярно кстати бегает. Иногда по два раза в день

Но в один прекрасный день прибегает и с порога - "господА директорА, пожалуйста можно я больше за этим ходить не буду?"

Мы такие - а в чем проблема, не такая уж и тяжелая ноша...

А она "Да мне продавец в винном отделе сказал что я типа много пью, и что для молодого женского организма вредно такое частое и неумеренное потребление "...

 

Думаю что дама,подогретая алкоголем,хотела чуть бОльшего от двух храпящих стрелков холостыми..

 

І почала з прелюдій? Ну, тобто, при людях?

 

Не,возможно пыталась позвать за собой.. Но вы оба это не услышали.. Правду говорят-рождённый пить,ипать не может..

 

Ото як варіант))) Але все на добре, не втратили бойову побратиму... Хоча...

 

От одного разочка,она не стала бы менее боевой.. Может даже стала бы более..

 

Так отож... Ладно що вже тепер...

 

А ото одного разу на роботі... Щось не памятаю, що було причиною, це рік мо 9 був. Точно памятаю, що була пятниця. Мо вона і була причиною) Одним словом, зібрались ми в кабінеті шото відзначити. Посиділи, випили, пішли ще за добавкою. На добавці в мене чомусь почав працювати рубільнік - світло-темрява-знов світло... Потім ще поїхали чомусь до одного співробітника додому, там ще продовжували. Там теж... Ото стою на балконі курю, дивлюсь на пейзаж і не можу зрозуміти, де я) Прокинувся зранку вдома. Як потрапив додому, не памятаю. Що робив, не памятаю. Таке, досить лякаюче відчуття... Соромно, звісно... Потім про то говорили на роботі, майже у всіх таке було, а випили то скільки - нас було чоловік 8-9, ми спершу 2 взяли, потім ще 2, під таку порівняно нормальну закуску і по часу досить довго. Бо памятаю, як їхали в гості, було вже темно, а це був квітень-травень. Те, що там пили в камрада вдома, то вже інше, косити з ніг всіх почало ще в кабінеті. Погрішили на горілку, більше в тому магазі ніколи не брали.

 

Пралльно,магазин во всём виноват,ага,как в том анекдоте-:..... вот печеньем вы и отравились..

 

Так серйозно, магазин з пальонкой Ну не могло ж 4 пляшки виклоючити свідомість 8-9 чоловіків, та і ми ж не одним сирком на всіх закусювали То, що потім поїхали добухувати, то таке то нічого

 

Повезло, что мало взяли. Доза метилового спирта на рыло в час не превышена. А то "слабые" могли бы и не оклематься. Паленка - как смесь метанола с этанолом.

 

Ага, але дітям немає шо розказати. Якось старий друг до мене заскочив в справах, якого я давно не бачив, давай згадувать : "А памятаєш як ми......", "Да памятаю", "А як перед новим роком , поїхали на півгодини зранку, і дома оказались після 24-ї", - "Помпю"......................
Потім я це все підітожив і сказав, "да , були часи, є шо вспомнить, але дітям розказати немає шо", на шо отримав відповіть "це точно".

 

страшні люди...

 

У Вас, подiбного не було?

 

та от, згадую що можна було б розказати.

 

Хотел обрисовать такую же ситуацию с НГ,но постеснялся. Считайте что ужЕ рассказал....

 

Мій братан вийшов за хлібом до магазину. Назавтра до Криму в відпустку....
Прокинувся в 10:00 ранку наступного дня вдома на ліжку з переламаною ногою. Що та як не помне. Через добу вспомнив, що якогось знайомого зустрів. Випили по пиву......і все.... Знайомий якийсь мутний не місцевий. У братана 100 грн. було. Шо то було непанятно..

 

нуу, раз в чужому місті зранку вилізли з камрадом в ларьок по мінеральну воду. довго шукали ларьок. знайшли, купили води. пили воду. а назад куди вертатися? ні будинку номер ні під'їзд ні квартиру ніхто не пам`ятав. блудили по спальніку, шукали.
телефонів тоді мобільних не було.
так і не знайшов
от і сиджу тут на форумі.

 

От минералки и не такое бывает. СО2 -

 

Блин....как скучно я живу...

 

Так не поздно наверстать упущенное!