Так тодішні вуличні прозвища, записали в метрики і вони стали прізвищами, різниці то ніякої, що тоді, що тепер, просто теперішні вже піп не запише.
Та ми хлопці зі села, то ми без церемоній, шо в вочи нам само сі кинуло, то те й розглідаємо а навмисно ніц не підглідаємо ... Не лазь по сінях із скинутими сподніми до колін та із кольоровим лахом шо стирчид з дупи, то ніхто на тебе й не липне навіть воком, а так хочеш не хочеш а такий цирк не пропустиш тай липниш їдним воком шо б сі пореготати ... Думаю, якшо б ти сі так перейшов у Львові по 100-метрівці від оперного та до пам.Міцкевичу і назад, то більшість би плескала у долоні і схвально б кричали ... !!! ...
Та хоч декілька прозвищ на одну людину, знаю таких що як тільки на нього не кажуть, і всі знають про кого то, але це ж не міняє суті справи. Прозвище його прадіда, записали в метрику, і він мусить його носити, ну і нажив ще декілька своїх, При бажанні в принципі може й змінити, прадідове на своє. І взагалі то суперечка була про закінчення слова "юк" проти "юх" , як вірно, а судячи з прізвищ, вони дійшли до нас переважно з "юк"
Наприклад, був собі колись запальний дядько Пантелей, тепер його правнуки мають різні прізвища, в багатьох теж характер не подарунок, западає клямка і можуть щось начудити. От на них можуть казати Пантелеї, тобто нащадки Пантелея, іншими словами в неадекваті.
У Львові в школі я вчився в Українському класі, школа була вимішана ... були Українські класи де викладали Українською для місцевих та класи для чужомовних. Місцеві використовували термін "селюХ" а понаїхавші чомусь казали "селюК" ... мабуть через те що літера "Х" не типова у їхнім лексиконі ... Тому замість "Х" вони перекривляють як не на "Г" то принаймі на "К" точно ... ...
За основу в літературі взято хіба львівський діалект? Наче як все ж центральної України. Давай побожись що вірно саме селюх а не селюк, і закінчуєм суперечку
"За основу в літературі взято хіба львівський діалект? Наче як все ж центральної України." Саме на центральну Україну 350 років впливав московський діалект ... саме тому там на "гелму" кажуть "каска", а на "зупу" кажуть "суп" ... це росіянизми бо перекочувало це саме від рюзких а не від французів ... А Українською правильно буде відповідно "шолом" і "юшка" ... а у центральній Україні ні "шолом", ні "юшка" вже давним-давно не вживають, а на "багнет" кажуть як їхні північно-східні сусіди - "штік" ... Цього мабуть достатньо щоб нам примиритися без суперечки ?! "Давай побожись ..." У нас кажуть не "побожись" а "забігмися" ... Та не буду ані "божитися" ані "бігмитися", бо як людина грамотна у теології, то скажу тобі що це великий гріх ... "34 А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; 35 ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; 36 не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. 37 Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого." Від Матвія 5:34-37 Ти селюК а я селюХ - головне що ми з тобою не "дієрієвня", Друже !!! ...
Брехня! То центральна Україна 350 років впливала на московський діалект Юшка в нас в значенні - бульйон, але ніяк не суп, і навіть не зупа. Курку відварили, мясо зжерли, ото що залишилось, то юшка. Зупо-супа то коли картоплі накидано і ще всякого, крім курки.
Ну не знаю ... з давніх-давен в Українців була РИБНА ЮШКА ... проти москалячої УХІ ... ГРИБНА ЮШКА ... проти їхнього ГРІБНОГО СУПА ... і так далі і тому подібне ... "Зупо-супа то коли картоплі накидано і ще всякого, крім курки." Е-е-е ні ... коли до мняса ще до купи накидати в один казан усілякого смачного, то це наче КОЗАЦЬКИМ КУЛІШОМ називають ... ...
Юшка, це рідка частина страви, а не вся страва. Навіть якщо ти з своєї зупи виловиш картоплю, пшоно, м'ясо, то відвар з складових все одно залишиться юшкою. Забереш відвар, залишиш в мисці гущу, то вона вже юшкою не буде як не крути.
То виходить із рибою то москаляча УХА ... а якщо рибу з казана витягнути - то це вже Українська РИБНА ЮШКА ?! Ну ти й загнув ... яка ж РИБНА ЮШКА та й без риби ... ?! ...
Виходить, якщо в них є одне слово "уха" щоб назвати рибну страву, замість наших двох " рибна юшка" то вони нас випередили, це по перше, ну і по друге, нема нічого страшного в використанні іноземних слів, яких в нас не було, від цього мова тільки виграє. Якщо добре покопатись, то дуже багато слів , які ми вважаємо своїми, до нас занесли як не кочівники, то інші народи, які проходили через наші землі, або завойовували .
Ну так дійсно впливала, і не тільки в мовному питанні, але і в інших сферах. Театр, мистецтво, кухня, культура вживання алкоголю, наукова діяльність і т.д. Біда в тому, що і на Україну був вплив - часто не дуже позитивний. А юшка дійсно традиційна назва, яка означає рідку страву. І співзвучні слова є і в інших слов'янських мовах. До речі, цікавий факт, на Закарпатті рідкі страви називають - "пОливка". Наприклад Куряча поливка з лашков - Курячий бульйон з локшиною. Ця назва є і в поляків. Думаю, вона була популярною в Україні часів Речі Посполитої, і тільки пізніше витіснена словом німецьким "зупа". Дивно, що в Закарпатті слово "зупа" не використовується взагалі, не чув ніколи.
Ще 30хв не пройшло, відредагуйте будьте ласкаві повідомлення, бо Роман як прочитає що зупа не наша, то образиться на німців і потрощить свої вермахтові меблі
Цікаво, є схожий будматеріал. Глина (жовта) і сіно\солома, перемішані і з того виліплені блоки. Називаються - валька. Не знаю наскільки то стара назва, але старі хати з того будували. Бачив що цигани займались виробництвом вальок, і будинки в них були з такого побудовані.
В степу, валька, саман, чи то як моєму випадку лампач, був порятунком, інакше ні з чого було будувати. Переваги в тому що він добре терморегулює, літом прохолодно в хаті, зимою тепліше, порівняно з кам'яними будівлями, навіть з того ж ракушняку. Оштукатурену ззовні цементним розчином хату не відрізниш, це ж не колишні хати мазанки під стріхою, які кожен рік треба було підводити глиною, бо дощем посікло. В німеччині стоять хати по150 років з саману, тільки в них ще каркас з деревини додатковий. В нас іноді блоки не використовували. Робились каркаси з очерету, патиків, а вже їх обліплювали поступово глиною і соломою, але це гірший варіант. Коротше хто як міг так і будувався
Ну ця технологія дуже давня і відома. Зараз таке називають еко-дім і новітня технологія Найстрашніше для такого матеріалу, як на мене - це волога. Якщо будівля не покрита або стіни не оброблені - волога і мороз свою справу зробить дуже швидко. А чим блоки між собою кріпили? Я бачив лише цементну суміш, але думаю мали бути якісь давні аналоги
Я ще хотів такою літературою поділитися. Це підручник\брошурка з арифметики, якою користувались на Закарпатті в 20х роках Як на мене - все дуже зрозуміло. Бо пан Борис жалівся, що не розуміє як на Закарпатті говорять Те як я тоді написав - це просто побутова мова, яка використовується зараз в такому чи іншому вигляді. В книзі - можна сказати офіційна мова, якою вчили дітей в школах у період коли Закарпаття було в складі Чехословацької республіки.
Ото ти баламут ... Роман ніколи й не казав що "зупа" то є наше слово ... я ж тут вже який раз тобі тлумачу що у нас Українців зупа - то споконвічно була ЮШКА ... а ти знову за своє ... ?! ...
"нема нічого страшного в використанні іноземних слів, яких в нас не було, від цього мова тільки виграє." Ага, тільки коли іноземних слів стає вже більше ніж своїх, то і мова і народ для якого вона рідна - ЗНИКАЮТЬ !!! ...
Ага, випередили ... ха-х, вони ж замість славнозвісної ПОМІДОРОВОЇ ЗУПИ їдять гавняне ХАРЧО ... а замість Українського КАПУСНЯКА хлєбають лаптем пісні ЩІ ... !!! ...
