Спілкуємось виключно Українською!

Тільки де їх узяти,вони розбіглися,хто у Європу,хто у свинособакію...

 

Піч, а під нею місце де зберігаються дрова, в нас називають штандари!

 

Це треба з одного села їх набирати, бажано навіть з однієї вулиці, бо я не певен що з сусідніх сіл зрозуміють

 

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»


«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»


«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.

До речі, в Галичині "вареники" називають як у давні козацькі часи ПИРОГАМИ !!!
Як у пісні про пироги із сиром ... пам'ятаєте ...



...

 

Поїхали два Галичанина на заробітки у Францію.
Пішли в кафе обідати. Один другому каже:
– Куме, як ми будемо замовляти?.. Мови не знаємо…
– Ти не переживай, я вже тут раз був. Французька мова дуже легка,
додаємо до кожного нашого слова часточку “Ля -“, і усе виходить по французьки.
Замовили вони два ля-борща, два ля-салати, дві ля-картоплі фрі. Їм все принесли, вони наїлися.
І йдуть до офіціанта розраховуватися.
І знову один другому каже:
– Ну ти, куме, молодець, якби не ти, лишилися би ми голодні. Я б в житті не додумався…
А офіціант дивиться на них і каже:
– Їли би ви ля-гімно, хлопці, якби я не зі Львова був.

...

 

Усі діалекти української - то і є жива мова. Вважаю, що це наш скарб!

 

де Полтава а де Львівська обл . у нас так само старі люди говорили. А в дитинстві як я бігав з автоматом моя прабаба казала поклади той машингвер бо впадеш і зуби об нього вибєш

 

Все крім Саж і Машингвер чув в миколаївській.
Боїв в нашому селі не було то можлливо тому назва не прижилась. В сусідньому румуни стояли гарнізоном.

 

Згадав
Була кумедна історія в війну. Сильно там один захотів підлеститись до румунського поліцая, ну а в нас багатенько молдаван, мова подібна.то і навчили матюків, типу то "доброго дня" і всяке таке.
Підходе, знімає шапку, як вкрив румуна матом, той його з коня нагайкою, був би прибив та пояснили що дурачок, мовляв значення слів не знає.

 

До речі, щось типу приказки прижилось , якщо щось не так робиш, "нема на тебе румуна з нагайкою" , але це не стосовно цього випадку, а взагалі. Чув таке від старих людей

 

Прокинувся...

 

Доброго здоровля!))

 

Дякую,навзаєм,але то я про хвюрера,це він десь цілий день швендявся

 

Запізно.

 

Та да,вже сьома сторінка пішла..

 

Запізно... То я опіздав запізно прийшов.

 

Та я ж про це і кажу

 

Мені здавалось що криниця та колодязь то дещо інши речі. Так чи ні?

 

''Та що ти товчешся як кіт на глині!''
''Ша!'' - означає ''замовкніть''
Підвалини - горизонтальні колоди, які вкладались на велике каміння на землю, на яких потім будувалась хата.
Пакіл - кілок, наприклад, щоб припнути худобу, або вставити тимчасово замість замка в клямку.
Дриветня - колода рубати дрова.
Східчини - схід людей на свято, або для вирішення різних питань.
Правити вхідчини - влаштовувати свято з приводу вселення в нову хату або коли потрапляєш в новий колектив працювати.
Правити Храм - влаштовувати свято та запрошувати гостей в день християнського святого. В різних селах Храм в різні дні.
М'яка ''Л'' як в слові льон, але недостатньо просто пом'якшувати - виглядає фальшиво.

Із почутого на Полтавщині та Черкащині.

 

Нема мені як спати, коли таке на сайті робиться. Воду ловив і прання в шабат, були перебої з водопостачанням то назбиралось.
Жарко, нічого робити не хочеться то через силу..

 

Колись чув гумореску про цей випадок. Усе не пам'ятаю, але закінчення було таке: їв би ти тут дулю з маком, якби моя бабця не була з Одеси.

 

Лампач - глина, іноді чорнозем з соломою, така собі степова цегла, з якої будували хати, він же саман, але в нас кажуть саме лампач.В кого ще?