Не ломануться Там Великий Зільоний Мікроб (з Повагою) позаганяв наших трьох чудо-богатирів під шконку, тепер і не писнуть.
Сходил,почитал.. Фу мля.. Лайков микробу наставил И чего Зелёного туда понесло? Моё мнение,оставить ту троицу одних и пусть друг друга там грызут,а мы бы понаблюдали за этим Зелёный,не ходи туда больше,а то ещё заразу какую в нормальные темы принесёшь..
Сходив, подивився за що ти вподобайки поставив. А ще подивився чиї вподобайки поруч з твоїми. Довелось очі антисептиком оброблять!
Чо ж найголовніше у житті? А можливо людські відносини, як допоміжний засіб комфортного руху по "тернистому" шляху? По яким правилам в наш час потрібно жити, "людина людині вовк", чи може доброта, та співчуття є головнішим?
Без відрази дивитись в дзеркало коли бриєшся, це найголовніше. Знати що віддав борг батькам та рідним, як тільки міг. Не витирати ноги об когось просто так, та не давати робити це з собою. На добро добром, на зло злом. Це робить чоловіка чоловіком. Крайності, коли принижуєш когось, бо можеш собі дозволити, або тупо терпиш все, то тоді або купа лайна в яку краще людям не вступати, або туалетний папір, яким норовлять витерти дупу. Статусність, набутий капітал , самореалізація це звичайно добре, але в данному випадку не первинне. Може не складно написано, але якось так..
Початок девяностих, працюю слюсарем-сантехніком. Заміна повністтю водопроводного стояка в пятиповерхівці. Робота наближається до завершення. Мешканці нам абсолютно нічого не винні, так як робота планова, все робиться безкоштовно. Але не тут то було, в одній із квартир люди накривають "шаленну поляну" хоча вони не повинні цього робити. Звісно що нам приємно, що люди так відверто до нас поставилися. І це не є одиничним випадком у той час. Початок нульових, за "поляни" від мешканців взагалі мовчу, такого дійства просто не стало! А стало просто не приємно, коли приїзжаєш з бригадою чистити каналізаційний стояк, який забився завдяки мешканцям, а тут не те що "поляни", а води з милом ніхто не винесе, щоб просто помити руки! Часу пройшло наче б то не багато, а як змінилися людскі відносини!
Завжди пропонуємо поїсти та даєм на сигарети трактористам, що приїжджають обробляти городи за здані паї, підвіз січки, оранка і тд., хоча як би теж не мусимо. Я не обіднію, і їм легше, вони не з нашого села. Є дядько, колишній батьків знайомий, так він вихвачує нас із списку собі, зате й оре і культивує як для себе. Інші люди хто як, багато хто і води не подасть. Хз, як таке коментувати..
Когдато в юности баловался римонтом чиливизирав.... Тогда жил в пятиэтажке у Мамки. И вот зовёт меня однажды тётка из соседнего дома. Сама тётка работала завмагом нашего магазина - от мореходства, а её муж капитаном дальнего плавания - тобишь по загранкам шарился... Это где-то 1978 год - на то время они богатейшие люди! Вобщем прихожу к этой тётке - там чиливизарь где-то метр на метр - не ЖК, но плоский! Я таких на то время вообще - ни то что не видел, но даже и не слышал о таких Промудохался я с ним часа четыре, но всё-таки сделал! Вобщем вытираю пот со лба, а тётка меня и спрашивает - скока с меня? Ну я по наивности возьми и ляпни: -- Та сколько дадите столько и будет... -- Вот Маладец! Вот Маладец!!! И ничего не дала, - начала вытеснять меня к выходу.... Где-то года через четыре - иду с работы, а меня караулит у подьезда эта же тётка: -- Ой! Привет-привет! А у меня телевизор поломался -- Тю! А я тут при чём??? -- Так тебе вроде ж интиресно было! -- Теперь не интересно, досвидос... .
Та не там конкретно к двери и открыть её не забыла.... А вот со стенкой действительно раз Попал - когда работал в "кабельном телевидени" Обходил свой участок проверял подключения. Позвонил в одну из квартир, - клиентам, - а там две молодые морячки лет по 26, как прижали меня к стенке, - думал живым оттуда не выйду Но всё прошло по феньшую, - потом была шикарная поляна с шампанским, коньяком и чёрной икрой, а потом опять стенка Домой только через двое суток попал... .
Знайомий майстер по шпаклівці стін, та стель. Приходять до одної бабусі пошпаклювати стелю в кухні. Бабуся і питає. - Скільки коштує ваша робота? - 16гр квадрат!! Ну все зробили, приходить діло до розрахунку, бабушка протягає хлопцям 16 гривень. -Це що? Питають майсти. - Гроші за роботу!! -???? - Ну ви ж самі сказали що мій квадрат в кухні коштує 16 гривень!! -??!!!??..
Хороший анекдот.Вот только в АМП был участок ремонта РЛС-к ним и обращались такие люди...И телевизоров таких не было...
Я теж вважаю , що якщо сам себе не похвалиш, то ніхто інший і не здогадається Сільські ми такі. Авку мою бачили? Правда класна? Сам вибирав
В дитинстві на всіх канікулах у бабуні в селі. А в селі як прийнято, хто не йде всі тобі Добрий день! І ти зрозуміло, що усім Добрий день! Канікули скінчились, іду в місті до своєї школи, ну і почалося всім хто іде на проти Добрий день, Добрий день! Люди здивовані посміхаються, але теж відповідають малому школяреві! Мама за руку смикає. - Ану перестань каже здоровкатися зу всіма підряд!! А я не розумію. Чому?
Здесь в испанских деревнях , тоже так ... : Идёшь по деревне - здоровайся со всеми ... Иначе плохо . Мы в 2001-м с женой заехали жить в одну деревню , Ossa de Montiel , 2500 население... С нас две недели в барах и кафе , не брали денег за кофе и пиво со всякими закусками ... Норовили угостить чем-то типично-местным... Мы там были первые иностранцы за всю историю деревни ...
