Чим харчувалися наші прадіди живучи у селі? Я ще памятаю прабабціну піч, та лежанку, на долу солому, та дрова під штандарами! Глиняні горщики, в перемішку з чавунними баняками. Рогач, якими бабуня вміло діставала з печі посудини з кашою, чи борщем. Як розповідав дід, прості селяни рідко дозволяли собі мясо та ковбаси, головний раціон це куліш, картопля, каші затерті олією, квашена капуста, огірок, та хліб з печі! Можливо це, та чисте сільське повітря, кринична вода були причиною довголіття?
Ужос на Ну и нахиба нужно такое долголиття? Не хочу жить до 100 лет так уныло и печально,хочу до 80-ти с тёлками,коньяком и хорошей сигарой
Ну так ускоряйся, тренируйся, дыши кислородом из баллона, запишись в какие-нибудь спецвойска - где тебя научат правильному обращению с Ишаками.. РS. Под лежачий камень коньяк не течёт! .
Самое смешное будет когда живешь себе до 90... а в 70 полная деменция пришла. Жоппа... И тебе уже все равно, чем тебя кормят. Пареной овсянкой без соли и масла или разносолами. Один хрен, через минуту ничего не вспомнишь. Памперс (в лучшем случае) набит дерьмом и прилип к заднице, и благоухает. А родные и близкие - "вздыхать и думать про себя, когда же Черт возьмет тебя "(С). Так шо ничего не загадывайте, господа. Хочешь рассмешить Бога, расскажи ему о своих планах.
Які проблеми? Сучасний електричний кухонний комплект, вода з артезіанських свердловин, український глиняний посуд (що новий, що старий автентичний), постачання харчів з довірених власних господарств гарно доповнюючи радість від XO та Padilla Corojo 99
Ага.... Хорошо, если вообще что-то думаешь. Просветление крайне редко. Родных не узнаёшь... Спрашиваю у папы, ты меня помнишь, знаешь, кто Я такой? А он долго смотрит на меня мутным взглядом и отвечает "ты - легавый..." Смотрю на всё это и хочу, что бы в Украине приняли закон об эвтаназии. Не хочу дожить до такого. Пусть лучше усыпят в какой-нибудь клинике и не мучиться самому и не быть обузой для близких.
А вы тут губу раскатали: счастливая старость, коньяк и дефффки. Да хрен там. Паркопан, простанорм и в говне, как в крепости.
Але! Поряд ближніх родичі. А от без них на самоті... Так що, довга старість при умові як доглядають за тими старими хочь якось.
Та то всё нормально, пока мы можем шутить - мы живем и не угасаем. Хуже, когда даже шутить не остается.
То-то и оно,жить нужно столько,сколько отписано свыше,весело,в кайф,чтобы что-то можно было вспомнить в старости,если доживёшь и при этом не быть обузой для ближних. Когда человек доживает до преклонных лет и становится несамостоятельным овощем,обузой,это уже не жизнь,а бесполезный пердёжь в атмосферу.
Камрады - прочитайте Свифта, Путешествие Гулливера, там есть пару станиц о бессмертных людях... Свифт описал без романтических бредней жалкое существование оных.... От темы таки мы отошли....
Згадую коли був малим, в нас на вулиці жив чоловік і професія в нього була "золотар", я думаю всі знають, що це таке. Окрім цього цей чоловік, по розповідям мого батька був в край жадібною людиною, не тільки до оточуючих, але і для самого себе! Їв чорний хліб з дешевою тюлькою, ходив в засмальцьованій куфайчині, та в кірзових чоботях. Окрім туалетних ям, та того, чим вони наповнені нічого більше не бачив! Раненько з візком їхав на замовлення, пізно ввечері повертався до дому. Все зароблене працею, "клав" на "книжку", залишав тільки копійки на дешеві харчі. На кінець своєї "карєри" на рахунку у збергкасі чоловік мав приблизно 80тис. рублів, до поки вони не "пропали", як і у багатьох інших на той час. Це стало серйозним "ударом" для чоловіка, він захворів, пролежав декілька місяців, та помер у злиднях.
На рахунку у збергкасі чоловік мав приблизно 80тис. рублів, до поки вони не "пропали", як і у багатьох інших на той час. Це стало серйозним "ударом" для чоловіка, він захворів, пролежав декілька місяців, та помер у злиднях. Аналогічний приклад ,але повністю в позитив. В місцевий онкодиспансер звернулась бабця 70р,обстежили,рак товстого кишківника,тра оперувати,родичі +,бабця +, лапаротомія (розкрили живіт) ,все посипано метастазами,канцероматоз,приговор,просто зашили,гістологія аденокарцинома... Родичам пояснили,розказали...що фініш,неперабельна,готуйте в дорогу до св.Петра.. Бабці сказали їдьте додому все ок вилікували(((((( ,через рік на огляд....зрузуміло що недоживе... Через рік бабка приходить своїм ходом на повторне обстеження ,всі охх ...ші бачити її живою,узд,кт,нічого нема....повністю здорова, допит з пристрастю шо робила,шо пила,може чим лікувалась? Відповідь ви ж мене вилікували ,сказали шо все забрали,вилікували..... ........ь.
Выглядит конечно как фантастика,но спорить бессмысленно,в жизни разные чудеса встречаются. Видел не один случай,когда человека,подхватившего рачок,наши врачи раздевали до нитки,а итог был всё равно тот,который и должен был быть. Если организм поражён метастазами,то уже не помогут ни врачи,ни деньги,ни связи. Считаю все эти ”лечения”,химиотерапии за все деньги мира,издевательством над обречённым человеком и его родственниками. Можно продлить пребывание на этом свете,но жизнью это назвать сложно.
