Пулемётный ДОТ № 127 с.Ходосовка

Координаты места 50.285193,30.519085 Село Ходосовка находиться практически в черте Киева.Недалеко от берега стоит построенный еще в 1931 году Пулемётный ДОТ № 127,но в послевоенное время возле него возникло искусственное озеро,поэтому бетонная конструкция оказалась затопленной. Пулемётный ДОТ № 127 одно из фортификационных сооружений на южном участке КиУР. Это двухэтажное железобетонное сооружение с несколькими внутренними помещениями,принадлежит к типу «Б». То есть ДОТ мог выдержать 1 попадание 203-мм гаубичного снаряда и имел противохимическое убежище.Огневая точка 3 амбразуры для станковых пулемётов,а также 2 амбразуры для ручных пулемётов для защиты входа.ДОТ № 127 блокировал единственную дорогу из Ходосовки в Лесники,идущую в те времена по дамбе среди болот.Фортификационное сооружение приняло участие в Отечественной войне и организационно входило в 8-й батальонный район обороны (БРО) КиУР,прикрывающего район села Кременище. Гарнизон состоял из военнослужащих 28-го отдельного пулемётного батальона КиУР. Во время первого генерального штурма КиУР, который начали войска 29-го армейского корпуса вермахта 4 августа 1941 года,ДОТ № 127 более суток оказывал сопротивление и не давал пройти ударным группам 95-й пехотной дивизии через ходосовское болото.Около полудня 5 августа противник всё-таки смог уничтожить эту огневую точку. Доехать просто от границы Киева едем около 5 км по Обуховской трассе,сворачиваем на с. Лесники,а дальше на с.Ходосовка.Справа будет озеро и ДОТ №127.Если своим ходом,метро "Выдубичи" идет 735 автобус в сторону с.Подгорцы.Выходить на остановке “Точка отдыха"




Альбом >>> Фото

 

Вот так выглядел в августе 1941 года ДОТ № 127/ 808







Кстати, красножопые историки упоминают об якобы усилении подступов к 127-му по р. ВЕТА (но не СЫверка) "МОРСКИМИ МИНАМИ",
но как видно на фото, ВОДЫ перед ДОТом не было.

 

Снимок после боя,... возможно, этот немец и не участник боя,
но может это арткорректировщик на фоне своей "работы".
Все может быть!



ВЫВОД: вся "героика" по 127-му - тупой дикий коммуняцкий БРЕД.
Можно понять, что после таких множественных ПРЯМЫХ артпопаданий тяжелой артиллерии,
в ДОТе физиологически человек существовать не сможет. Контузия высшей степени, а оставшие в "здравии" на нижнем этаже уже не вояки.
Немецкие арткорректировщики передовой линии подразделений - снайпера по ДОТам КиУРа.

 

На москивськых мапах - сэло ХоДосовка, українська назва села - ХодоСівка.
Севернее - сэло ЛэсниКи, українська назва села - ЛісНики.
Восточнее - хутор МРиги, українська назва - хутір МрИги.
І річка не СИвэрка, а річка - ВЕТА.

 

Левый снимок: ракурс съемки с юго-восточной стороны дороги, 127-й (условно) не попадает в левый край обрезка снимка.
Это место находится после резкого поворота дороги, на подъезде к 127-му, после чего, дальше, дорога идет по прямой на с. Лисныкы (мимо ДОТа № 126).

Правый снимок: ракурс съемки с запада на восток - фотограф стоял спиной к 127-му и повороту дороги из с. Ходосивка на с. Лисныкы.
Это самый восточный край фланга 8-го БРО у Ходосивського болота,
на горизонте виднеется лес западного фланга 14-го БРО (где затаился ПК № 106).
Заметно, что перед противотанковыми ежами была попытка выкопать противотанковый ров,
но этому воспрепятствовали высокие грунтовые воды болота.

 

Ракурс фото: с юга на север, в направлении на с. Лисныкы.
Вот так выглядел выезд дороги с моста через р. Вета от с. Ходосивка - прямо под пулеметы ДОТа №127.
Направо идет крутой поворот, затем дорога идет по прямой к с. Лисныкы.
Вот, где-то там восточнее, после поворота, и были сделаны немцами два предыдущих снимка.

 

Вид от выезда из с. Ходосивка через мост под пулеметы 127-го, последнее нормальное фото от НФЗ.

 

Тыльная сторона 127-го после подрыва немецкими саперами 195-го СБ 95-й ПД.



Из хроники боевых действий 95-й пехотной дивизии от 5.8.41 г.:

"... Стоящий на дамбе севернее с. Ходосивка бункер в полдень все еще оборонялся и успешно препятствовал так необходимому наведению мостов.
Вскоре после 13.00 279-й пехотный полк сообщал о взятии бункера № 100".

 

Уроды из ходосивки 80-х, кто меня сбил на 350-й ЯВе РАФиким, на повороте от ДОТа, и били милицейской палкой в открытую часть забрала шлема.
Можете себе представить, как микроавтобус на повороте в бочину УМЫШЛЕННО сбивает мотоцикл.
Суки, я несколько недель не был похож на паспорт. Вы не правы, не я приезжал к вашей местной возбужденной САМЫЦЕ.
И вы должны были бить того, кто сидел у меня за спиной.
При выезде, это влюбленное в ходосивську самыцю, падло, поменялось со мной шлемами. и я отгреб всю ярость обиженных ходосивськых самцив.

 

Что можно еще добавить, восточнее 127-го - действий практически не было, а вот западнее, до 128-го - "ЖАРА", но БЫЛО только по первой линии.

 

Все это описано в книге КИУР Хроника обороны 1941. Обращайтесь. Тут масса такого материала.

 

Новий ракурс (особисто для мене) тильної частини 127-го та на західну частину с. Ходосівка
- "... Beob.Abt.28 Vormarsch auf KIEW 1941 Russen Bunker".



Як видно на фото, перископ висунутий над дахом на повну довжину обзору та відкрита настіж протиштурмова решітка.
Схоже на те, що глушений німецькою артою гарнізон ДОТу вирішив всеж-таки зберегти собі життя,
незважаючи на погрози більшовицьких комісарів "... біцца да канца".
Німецька штурмова группа вогнемети при штурмі ДОТу не застосовувала.

 

Світлини Андрія ШВАЧКО від 31 січня 2010 року в період з 09.00 до 12.00.



Тильна (північна) частина ДОТ № 127, внутрішне приміщення вхідного блоку ("сквозник" - по російські) та стіни навколо амбразур захисту входу
не мають ознак обстрілу та кульових попадань зі стрілецької зброї під час блокування ДОТ німецькою штурмовою групою 195-го СБ 279-го ПП.



"... К вечеру захватчики вновь открыли неимоверный артиллерийский огонь по ДОТам и северному берегу.
В воздухе снова появились вражеские бомбардировщики. Смерч огня и железа обрушился на позиции наших бойцов.
Весь берег окутался дымом. Казалось, ничто живое не выдержит такого удара. ДОТы загадочно молчали.
Остался ли кто в живых?
Когда солнце начало клониться к закату, немцы откуда-то притащили плоты и лодки,
спустили их на реку и с криками поплыли к северному берегу. ДОТы молчали. Фрицы осмелели и густыми цепями двинулись к реке.
Они были уверенны, что после такой мощной огневой обработки советских позиций переправа удастся.
Но как только вражеские десанты достигли середины реки, из амбразур вырвались языки пламени.
Одновременно открыли огонь наши минометы и артиллерия. Немцы наткнулись на подводные фугасы. Река вскипела, забурлила…
Сотни врагов нашли могилу на дне Веты.
– Надо иметь поистине стальные нервы, чтобы выдержать осаду в этом доте, – заметил кто-то из колхозников, бывший солдат".

П.С. Читаеш цей коммуняцький БРЄД, а по спині до сраки, від жаху, потоками холодного поту в трусилі стікають.
Навіть злека трішки не сциканув у штани, уявивши ці "історичні події". Жах...
Але, мене теребенять химерні передчуття, про традиційні більшовицькі "... СОТНІ ТРУПІВ".
По свідченням старожилів села Ходосівка, на німецькому цвинтарі, біля старої сільської церкви, було лише біля 50 могил.

 

Світлини Андрія ШВАЧКО від 31 січня 2010 року в період з 09.00 до 12.00.



Західна (ліва) амбразура - слідів пошкоджень під час блокування ДОТу не виявлено.
Внутрішня металева обшивка амбразури (зліва) обірвана ударною хвилею під час підриву вогневої точки.
Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами не використовувались.



Південна (центральна) амбразура - слідів пошкоджень під час блокування ДОТу не виявлено.
Внутрішня металева обшивка амбразури (з обох сторін) зірвана та пошкоджена ударною хвилею під час підриву вогневої точки.
Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами не використовувались.



Східна (права) амбразура - зліва декільна кульових влучень, можливо, під час блокування ДОТу.
Внутрішня металева обшивка амбразури (справа) зірвана ударною хвилею під час підриву вогневої точки.
Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами не використовувались.

 

Як правило - б"ють не того хто винуватий , а того кого спіймали. Вважайте що вам повезло!
У моєї покійної бабці з сусідського села, була така цікава історія - оповіданка: маються на увазі передвоєнні часи - якщо хочеш купити гарну овечку - їдь на базар у Дмитровичі(які саме - не пам"ятаю - Малі чи Великі) там гарних розводили. Якщо хочеш щоб з тебе зняли чоботи - їдь у вихідні з ранку у Васильків - там десь по дорозі був яр - де на дорогу виходили "гоп-стопери". Якщо хочеш отримати @....изди@ - іди гулять на якесь св"ято в Ходосівку. Першим ділом, коли за часів нашої незалежної Украіни у мене з"явився кєнт звідти - вона мене попередила: дивись там у селі - ПИЛЬНУЙ! По спілкуванню з місцевими - скажу що народ там раніше був бойовий, одна ворожнеча з сусіднім селом Хотів (хто в курсі - підтвердить) тягне на книжку , таку шо Дюмі з його Дартаньянами нема чим хвалитись

 

Схоже на те, що у 127-го був перед входом залізо-бетонний дворик, можливо, за рахунок глибокої посадки тильної частини споруди в грунт.
Це щось схоже, як у північного 126-го, але без критого повзкового лазу доступу до амбразури.
На німецькому фото можна розгледіти якісь товсті бетонні уламки, на одному з яких, по центру, вмурована арматура скоб-трапа.



Але це фото зроблене до підриву вогневої точки німецькими саперами - це ще одна з загадок.
На правій частині фото, як-би від вхідного дверного отвору, щось схоже, на мій погляд, на частину вершини бетонної потерни,
яка йшла з траншеї до бетонного дворика.

 

Нарешті ДОПЕРЛО... остаточно.
Всетаки був у 127-го повзковий лаз до СХІДНЬОЇ амбразури та критий залізо-бетонний дворик біля вхідної частини споруди.
Все могло бути практично в такому вигляді, який має ДОТ № 138, який зберігся до наших часів.
На мій погляд, ДОТ мав камуфльовану зафарбовку верхньої части, яка до наших часів не збереглась, але це видно на німецькому фото.



ЗАХІДНА зовнішня стіна від входу до амбразури - цілковито ЧИСТА, лише внизу - залишки від гідроізоляційного покриття чорного кольору.



№ 1 - слід від допоміжного технологічного рівчака, за рахунок якого при будівництві
вершина потерни повзкового лазу та даху З/Б дворика з"єднувалась з основною частиною споруди.
№ 2 - залишок внутрішньої частини стіни З/Б дворика з двома арматурами скоб-трапа доступу спостерігача на дах вогневої точки.
№ 3 - зріз вертикальної стіни З/Б дворика, через який потрапляли в потерну повзкового лаза.


СХІДНА зовнішня частина стіни з слідами потерни повзкового лазу, внизу - залишки від гідроізоляційного покриття чорного кольору.

ЗАВДЯКИ детальним фото Андрія ШВАЧКО нарешті вдалося з'ясувати такі, здавалось би, не суттєві подробиці з історії ДОТа № 127.

 

Знов придивився, і... ця невідома тінь біля східньої амбразури дуже, ну дуже, схожа на тінь від виходу потерни повзкового лазу.
Тоді виходить, що німецькі сапери спочатку підірвали З/Б дворик, а уже згодом сам ДОТ.

 

Ви знаєте, скільки ми в свої часи їздили по навколішних селах, конфліктів у нас не було.
Всі місцеві нас знали по мотоциклах, знали, що ми їздимо копать війну, а нас бувало від 5 до 10 екіпажів, але не меньше двох.
З деякими місцевими копарями ми навіть знайомились на фоні взаємних інтересів. Вони казали, "о... знов гороцькі приїхали... на мацуклєтах".

На фото: перекур після переїзду - це лісова дорога десь між Ходосівкою та Кременищем - літо кінця 70-х.
Як у Гадюкіних - "... ЯВА тристап"ятьдесіта, блистить на сонці, як в собаки ЯЙЦЯ!" - чудове порівняння було у покійного Кузі.

Коли я відгріб чужих йелюдзіп на повороті біля 127-го, нас було двоє, ми були вже на ЯВА-емка, і це було в першій половині 80-х.



Що цікаво, місцеві не приміняли при пошуках, як ми - металеві 1.5 м прути, а тупо лопатами розкопували цілі участки УРовських траншей - на удачу.
Вони відсліжували де ми били шурфи, і все після нас переривали, навіть не закопуючи після себе ями.
Те, що нині продаєть за гроші, раніше, як сміття валялось навколо розкопів - подивився, та й знову кинув на землю - непотріб.



Правда один конфлікт у нас був в районі старого сільмага ( на схід від № 152) в Круглику, коли ми зайшли в огорожу випасу корови,
навіть не звернувши уваги, шо щось вона була дуже відгодованого (кремезного) вигляду, а стояла вона до нас задом.
Один з наших дав корові металевим прутом по сраці, щоб вона відійшла в сторону. Корова повернула до нас голову, а в неї з носу здоровенне кільце звисає.
Від люті у племінного БИЧАРИ хвіст почав ходити ходуном, а там... між ногами... яйця висять, як два 10 літрових відра.
Він хижима червоними очима, як прожекторами ППО, глянув на нас і почав розвертатись... йоханий бабай,
я з розгону перестрибнув через півтораметрову огорожу із жердин.
Одного з наших бичара ледь не спіймав, зажавши в кутку огорожі, але хлопець встиг упасти та перекотитись під низом жердини.
Довго ми перекурювали поряд з огорожею, дико реготали він пережитого ЖАХУ, аж раз - бабуся з відром води заходить в огорожу.
А бичара, мов лагідний котик, почав витанцьовувати коло неї та ревіти, як тірекс під час гону. Отаке бувало...

 

буде i вам завтра iсторiя про цю мiсцину вiд мене)

 

У кого є можливість сфотографувати тексти на цих трьох чорних блямбах "увековечівательов",
які з ДОТа зробили засрану афішну тумбу чи дошку для об"яв.
А пушчьонка... випорхує в вишину, та неначе кукушка стирчить, але не з розчиненої віконниці відомого всім настінного годинника,
а з його димаря, що на даху... ходіков з гірькамі.

 

Як виявляеться з цього фото, у 127-го все ж таки був повзковий лаз, але щось він, схоже,
був збудований не з бетону, а з дерев"яних дошок.
Зверніть увагу на воронку після вибуху снаряда - тут колібр не меньше чім від 150-мм до 210-мм гаубиць.
Влучність стрільби по ДОТу німецьких артилеристів - вражаюча.
В цьому дуже велика заслуга арткоригувальника передової лінії, який знаходився серед піхотних підрозділів в зоні бою.

 

Нікому не дякуємо за допомогу - самі знайшлися ці "увіковечення", які аж воняють, пруть більшовицьким духом бувшої "ясівщини" з клуба "ПОШУК".
Про помилки в текстах різноманітного характеру, поки що, говорити не будемо - трохи піздніше.
А оці штампи про "вечная память... фашистські... батьківщина" нагадують про якесь недалеке минуле,
про щось завуальоване червоною брехнею на чорному фоні габро.
До речі: ФАШИСТАМИ завжди були ІТАЛІЙЦІ, НІМЦІ завжди були НАЦИСТАМИ (партійність - один з тисячі, а то і з більшої кількості).
Серед озброєної орди "експортерів більшовизма по планеті" - партійний кожен десятий, а то і двоє, не рахуючи молоду комсу.
Окупантами були століттями ХТО? Правильно, якщо людина розуміє. А Батьківщина у кожного народа - своя, а не слово в розмитому розумінні.

 

Ні, там таки бетон. Не зустрічав ніколи лазів з дошок. Якщо дивитись уважно, то видно відбитий уламок на торці товщино сантиметрів 12-13.

 

Якість зображення при збільшенні в ф/ш падає, але ось так вийшло.
Значить, це залишились дуже якісні відвитки від дошок, які використовувались при заливці бетоном верхньої частини повзункового лаза.
Такі ж самі сліди, якщо уважно придивитись, можна розгледіти на фрагменті даху потерни входу в З/Б дворик (фото тильної сторони дота).
Пане Олександр, цікаво, чому після обстрілу стик потерни лазу вийшов з технологічного заглиблення в стіні дота і...
не розсипався на різноколіберні шматки та фрагменти?
Виходить, там повинно бути якесь посилене армування або якийсь посилений "скелет" конструкції до заливки бетоном.