"...Ребят, кацапы (как и любой оккупант) приходит просто потому, что может. И ему наплевать, на каком языке Вы говорите. Если Вы можете дать ему сдачи - тогда он не придет. А вот если у Вас есть то, что кацапам нужно, и вы не можете себя защитить - то Моторыло и прочие чмошники уже едут к вам." А как вам такой взгляд: кацап приходит туда, где его ждут....А ждут его там, где при помощи музыки, фильмов эти убдюдки могут влиять на воспитание себе подобных... А влиять на неокрепшие умы себе подобных эти животные могут при помощи своего, т.н. "русского языка"... И этим свинособакам совсем не "наплевать, на каком языке Вы говорите. " , потому, что если вы не будете говорить на его "языке", он не сможет на вас влиять, а если он не сможет на вас влиять, то его никто не поддержит в стране, которую он хочет оккупировать!!! А если оккупанта не поддерживают в чужой стране, если этих свиней режут за каждым углом, если их травят и уничтожают любыми доступны способами, то вряд ли он туда полезет... Не поэтому ли они истерят каждый раз, когда поднимается "языковая тема"? "..Если Вы можете дать ему сдачи - тогда он не придет." А вы посмотрите в начало проблемы... А если он пришел, потому, что не ожидал, что ему дадут сдачи, потому что более 50 процентов населения нашей страны, к сожалению, гАвАрит на его "недоязыке"... А моторыло и прочее гавно лезут в нашу страну потому, что знают: со времен совка в Украине "портят воздух" гребаные "желудки" которые утверждают: ВОТ ВЫ СНАЧАЛА НАКОРМИТЕ НАС, ДАЙТЕ ЖИЗНЬ БАГАТУЮ!!!!! а потом мы запросто перейдем на украинську мову..... Да! Вот будем раскачиваться в гамаках, отрыгивать после сытного обеда, выковыривать зубочисткой остатки мяса и изучать "правопис"!!! "..Особенно ржачны идеи насчет того, что если все будут говорить на украинском - то кацапы сюда не придут." вы можете ржать сколько угодно, но факт есть факт: страны, где этих свиней не принимают всерьез, а вопрос "рузькеязыка" даже не поднимается, живут в мире и достатке... И странно: вы постоянно пишете "к вам", "у вас"... Как-то странно звучит от "украинца", который пишет о себе, своей стране и своих соотечественниках.... Случайно?
Мені завжди було цікаво! Чому людям які спілкуються російською, так важко дається українська мова? А ті хто завжди розмовляв українською, без проблем можуть спілкуватися російською.
Я в русскоязычном городе живу, но мову понимаю прекрасно. Кто живет 30 лет в украиноязычной среде и не понимает мову, тот на самом деле все прекрасно понимает, но выделывается.
Я не веду мову, про розуміння, я говорю про розмову! Чому російськомовних ,майже завжди спіткає синдром "Азірова"
Практики нет. Вы можете знать весь Кэмбриджский словарь наизусть, но если не будет практики общения английского, сразу будет ужасный акцент и ошибки в произношении. Я за всю жизнь никогда толком не разговаривал на мове на постоянной основе, так получилось, а значит мова в моем исполнении будет "суржиком" первые пару месяцев.
Тому що немає бажання! Я народився і все життя прожив у Харкові. Яка тут Українська мова? Суржик у кращому випадку. Але у 15 році вирішив, що досить! Та незважаючи на передпенсійний вік перейшов на мову. Пройшло 5 років, поки що живий, щелепа на місці. Одне погано, не вистачає спілкування на мові вживу. Розмовляю кривенько, але азіровим ніхто не називає. )
Так і в мене не має практики! Все своє життя розмовляв українською,( за винятком школи, де вивчали російську), але якщо потрібно, у виняткових випадках, можу спокійно розмовляти російською, правда без мацковського акценту, але правильно і зрозуміло.
Цим питанням не цікавився, але гадаю, що десь 30-40% було. Тут потрібно ще враховувати, що саме у ці роки проводилась "Українізація". https://uk.wikipedia.org/wiki/Українізація_(1920—1930-ті)
Может большевичье сделало Харьков "псевдостолицей" Украины потому, что в нем был мал процент людей, розмовляючих українською?
В дитинстві, в село де жила моя бабуся, до сусідів приїздили онуки із самісінької мацкви. Так от вони по приїзді абсолютно не розуміли української мови! Ми дивились на них як на "баранів", які постійно перепитували "-Чьто,Чьто? Під кінець канікул, після кожноденного спілкування, вони майже повністю нас розуміли, але мова їм не давалась. Окремі деякі слова більш-менш могли промовляти, але загалом "ні в зуб ногою".
То все мацкальська та "чєлюсть" ..та й тупорилі вони - нівроку.."совок" затуманив світогляд тим рабам так, що воно іншого світу - не бачить.. "гомо_совєтікуси" Хоч і "совка" - вже нема скільки.. Але поки не вимре останній адепт_пережиток і влада раб_сцєї - не змінить орієнтації на світ - нічого не зміниться.
У 20-ті роки минулого століття, в період так званого "українського відродження", Харків був майже суціль україномовним — з національними школами, часописами, літературними угрупованнями й театрами, зокрема й прославленим "Березолем" Леся Курбаса. Та наприкінці 1920-х років - початку 1930-х років розгорнувся надуманий, сфальшований процес так званої Спілки визволення України, під приводом якого московськими та промосковськими комуняками було знищено весь цвіт української нації, репресовано 500 українських письменників. Репресіями, розстрілами, катуваннями українства в українському Харкові московські комуняки та їхні тутешні посіпаки-манкурти робили з міста Харкова "рускайазычныйгорад"...
Доречі фраза "Геть від Москви!" належить українському прозаїку, поету, публіцисту, воювавшему "за большевиков" проти УНР, проти гетьманців, німців - Миколі Хвильовому. Ця людина, наприкінці хиття, запізно, але таки збагнула хибність "московського більшовизму", та, нарешті, лаконічно й точно сформулювала єдиний вірний шлях розвитку України: "Геть від Москви!" Хвильовий народився в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області, Україна, за царату - Охтирський повіт, Харківська губернія) у родині вчителів. Батько - Григорій Фітільов, Мати - Єлизавета Тарасенко. Цитати з "пізднього" Миколи Хвильового : Перед нами стоїть таке питання: на яку зі світових літератур взяти курс? В будь-якому випадку, не на російську. Від російської літератури, від її стихії українська поезія повинна втікати як можна швидше. Справа в тому, що російська література віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування. Українське суспільство, зміцнівши, не примириться зі своїм фактичним гегемоном - російським конкурентом. Ми повинні негайно стати на сторону молодого українського суспільства, яке втілює не лише селянина, але і робітника, і цим назавжди покінчити з контрреволюційною ідеєю створювати на Україні російську культуру. Європа - це досвід багатьох віків. Це не та Європа, якій Шпенглер оголосив «присмерк», не та, що гниє, і до якої вся наша ненависть. Це - Європа грандіозної цивілізації, Європа - Гете, Дарвіна, Байрона... Навесні 1933 року Хвильовий на власні очі бачив трагедію Голодомору. Після цього він був фізично й морально розбитим. В атмосфері шаленого цькування, можливо, передчуваючи наближення тотального терору, після арешту свого приятеля письменника Михайла Ялового на знак протесту проти початку масових репресій проти української творчої інтелігенції у травні 1933 року в Харкові, у будинку письменників «Слово», покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом кінця українського національного відродження 1920–1930-х років. Твори та ім'я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
С участієм сатруднікоф НКВД с самім зам. начальніка. Гляньте на Бердянськ - Махновський край, азовське козацтво .Нема наших.