Наши любимые жЫвотные :)

член сім'і, гарна дівчинка і відео хороше

шкода іх, не вистачає потім, коли бачу собаку то тягне до них і вони ніби відчувають теж ідуть, найкращі друзі..
хлопчик був чорно-білий 15років, завжди поряд, на руках помер, 5років назад кіт чорний персидський теж умер..
ще потім бабуся...


близьких втрачати завжди важко, ну ім вже там нічого не болить...

 

осень.. дождь...
когда на душе тоскливо и грустно..

 

знайомі з села розповідали, що до них іжаки ввечері приходять, усе з собачих мисок повиідають

 

Маленька

 

Блін а я думав якшо шо то молоком йожика кормити)

 

Фаршем,кусочками мяса.Это в основном хищник.А лучше предоставить ему свободу выбора,отпустить.

 

Ежи классно крысо-мыше подобных ловят.

 

колись і я молоко давав, з кицькою пили разом з блюдця

а оказалось нельзя, у ежей непереносимость лактозы
Можна корм кошачий дать, будуть трощити
Мишей, гадюк, комах, черв,яків ідять і т.п.

 

то собака на вікні сидить

 

дощик накрапував,

додому йшов, бачив під лавкою двоє кошенят сіро-білих одне одного вилизували, кішка привела під сусіднім домом, то бігають там муркотики теж

 

В мене теж їжачкі живіть покі поруч посадка була і поле, зараз новобудови мишей з хрущами і слимаками підбирають на ура, собаку випускаю з валєра тікі вдень, бо тягає тих їжаків одразу до будки і сидить чекає вечора . Цого року випустили без мене побігати в вечорі, - один їжак на ранок тікі побачили .
Якось так.

 

У нас живёт восточноевропейский ёж.
Ест он насекомых, червей, молюсков, пресмыкающихся, лягушек, грызунов, яйца, птенцов на земле.
Молоко ежонок периваривает как щенок собаки до 45 дней, и так же как щенок с трёх недель начинает кушает обычную для ежей еду.
Кошачий корм им давать нельзя, точно так же как и собакам, свинину нельзя, кормить как собачку - мясной натуралкой. Собачий сухой корм лучше так же не давать. Там ничего нет полезного, только болезни через время, о которых животное сказать не может, а когда болит то меняется поведение. На вскрытиях это хорошо видно, вроди бы внешне выглядит хорошо, но всю жизнь страдало от боли. По поражению внут. органов видно.
Ему того мяса совсем немного по объёму надо, можно в сыром курином желтке замачивать.

 

Я думаю на дачі в себе розвести популяцію їжаків нехай змій ху..яр.ять!!!
Що скажете?)

 

Треба щоб сами прийшли парою, тоді розплодятся, а так можуть втікти до більш зажиточнів хозяйвів, їм харчова база якщо сподобається самі розведуться, а так треба пробувати.

 

видно від іжаків тікала, аж шкуру скинула

 

Дача на невисоких горах містами живуть люди змій мишей багато на верху гори норки дирки кожні пару сантиметрів
Пару це обовязково ,,ще й не одну
З одної пари популяції їжаків не буде)
і повного знищення змій не буде! ))

 

Піараска)
Ненавижу змій і боюся їх на дачах дуже багато
В селі люди коли ходять в огород мають спеціальну палку-спис і протикають по декілька штук коли ходять нужду справити

 

ну змій у нас види 4отруйних, а решта таке, зазвичай вужики трапляються, до рук брав нічого,
тіки мишами наче “дурно пахнуть”,
як щуку ловив з лодки літом , один пропливав метри півтора, ну вхопив його рукою, зфоткав і випустив）

Мишей ідять зміі, а змій ість миша з колючками, замкнене коло виходить

 

Ось, навіть п,ять

П’ять отруйних змій України


Здавалося б, серпентофобія – страх перед зміями, – закладена у нас на рівні інстинктів, але то є не так. Люди бояться цих безногих й тихих істот, що здатні завдати нам смертоносного укусу, і це породжує сліпу і нестримну паніку. Через необачність, а то й звичайнісіньку безпечність іноді трапляються укуси отруйних змій.

Із отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки.
Загалом їх налічується 5 видів:

• Гадюка звичайна
• Гадюка степова
• Гадюка Нікольського
• Гадюка Ренарда
• Гадюка носата

Вони дуже нерівномірно розповсюджені по території нашої країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі принагідні території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

Дія зміїної отрути на організм людини

Отрута змій - безбарвна або жовтувата рідина. Це складна суміш органічних та неорганічних речовин. У висушеному вигляді отрута змій може зберігатися дуже довго, не втрачаючи своїх властивостей. Висушена отрута легко розчиняється у воді.

Організми рептилій отруту виробляють порівняно повільно, і при укусі із залози виділяється далеко не вся отрута. Найбільше отрути виділяється при першому укусі.

Цікаво! В голодної змії кількість отрути буває меншою, ніж у ситої.

Перед тим як змії линяють, кількість отрути у них зменшується.

Чим крупніша змія, тим більше отрути вона виділяє.

Звичайна гадюка може виділити до 8 мг отрути, степова гадюка – до 10 мг, в середньому ж вони виділяють не більше 4 мг отрути.

Отрута різних змій неоднакова за характером своєї дії.

Після укусу звичайної гадюки тіло навколо ранки відразу червоніє та набрякає. Хворий відчуває сильний біль. Потім опухає вся уражена кінцівка, а у тяжких випадках – все тіло. На 7-9 день після укусу набряк зменшується. Тканина навколо ранки може змертвіти чи утворити виразку. Це залежить від безпосереднього впливу отрути на тканини тіла.

Окрім цього, може спостерігатися ще загальне захворювання людини, яке залежить від поширення отрути з кров’ю по всьому тілу:

• Хворий стає сонливим, непритомніє.
• Температура тіла підвищується.
• Пульс робиться частішим, але слабким.
• Кров’яний тиск знижується.
• Іноді виникає нудота.
• Внаслідок підшкірних крапкових крововиливів на тілі дуже часто з’являються синьо-червоні плями.
• Іноді кровоточать слизові оболонки очей, носа, горла.

У тяжких випадках настає смерть від зупинки дихання (протягом від 12 годин до 7-8 діб). При несмертельному отруєнні робота серця через деякий період нормалізується, але слабкість залишається ще на значний час (2-3 місяці і довше). Іноді наслідки не смертельного отруєння стають хронічними: хворий довго залишається кволим (болить місце укусу) або ж, навпаки, одужавши, через деякий час знову починає хворіти.

Як надати першу медичну допомогу потерпілому?

Перш за все - не потрібно панікувати! Слід пам’ятати, що людський організм здатен перебороти дію отрути змій, що живуть в Україні, – це триватиме кілька днів і супроводжуватиметься гарячкою і пропасницею. У багатьох порадниках рекомендують – насамперед перешкодити отруті поширитися по тілу та видалити її шляхом висмоктування крові з рани ротом та подальшим її випльовуванням. Слід пам’ятати, що висмоктувати кров можна лише в тих випадках, коли ясна та зуби цілком здорові і в роті нема відкритих ран. Після відсмоктування рот необхідно обов’язково прополоскати. Людям, чутливим до алергічних подразників, необхідно прийняти антигістамінні засоби (супрастин, димедрол, тавегіл тощо).
На кінцівку слід накласти шину, а всі каблучки, браслети, годинники потрібно зняти, що не передавили коли опухне..

Постраждалому потрібно пити багато рідини (тільки не алкоголю!), можна гарячий чай, тоді отрута швидше буде виводитися через нирки. На рану можна покласти лід або щось холодне, що зменшить біль.

І обов’язково доставити хворого до найближчого медичного закладу !

Пам’ятайте!

• Гадюки ніколи не атакують першими.
• Не намагайтесь взяти їх у руки, пнути ногою чи фотографувати з невеликої відстані.
• Не провокуйте і не панікуйте, а мирно розійдіться з ними. Найкращим запобіжним заходом проти укусів гадюк є використання високого шкіряного взуття.
• Вирушаючи в похід, бажано мати проти зміїну вакцину.
• Змії кусають, але частіше за все необережних та необачливих

 

Весной у них спаривание и от 2 до 10 детёнышей через 5 - 7 недель. Зимой у них спячка в мелких выстланных норах. У нас например нашли укрытие под плитой крыльца подъезда, когда был ремонт специально её не заложили, ежи уже там жили. Есть смысл сделать несколько укрытий на зиму, и проложить путики в качестве приманки. Если на зиму останутся, то весной там и пополнение прибудит.
Ёж - носекомоядное не грызун.

 

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.


Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.


Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)
Гадюка степова (Vipera ursinii(Bonaparte 1835) – звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.


Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)
Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна.


Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)
Гадюка Ренарда (Vipera renardi(Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Раніше вважалась східним підвидом Гадюки степової, зараз же виокремлена у самостійний вид, хоча декотрі герпетологи сперечаються про її статус. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.


Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)
Гадюка носата (Vipera ammodytes(Linnaeus 1758) – найбільш рідкісна гадюка України, оскільки трапляться дише в окремих локалітетах у дельті Дунаю на території нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно-червного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували.

Живляться усі гадюки дрібними гризунами і птахами, а самі є об’єктом полювання для лелек, хижих птахів та ссавців. Таким чином, виконуючи функцію зв’язкової ланки у екосистемах, тому заслуговують на нашу охорону і бережне відношення.



Вуж звичайний
Окрім того, в Україні проживають неотруйні змії. Зокрема, два вида вужів. Вужі звичайнівідрізняються від інших змій кольоровими "вухами" - яскраво вираженими мітками на голові, частіше жовтими, але іноді білими чи оранжевими. Завдовжки до метра, великі особини - до 1,5 м. Вуж водяний зазвичай має довжину тіла 80-100 см, може бути до 140 см. Голова плоска, морда загострена. Забарвлення верхньої частини тулуба оливкове різних відтінків, іноді може бути темне, навіть чорне. На спині має численні темні плями, розташовані в шаховому порядку, або вузькі поперечні смуги. На потилиці зазвичай має темну пляму у вигляді латинської букви V, спрямованої вістрям до голови. Зустрічаються особини без малюнку. Жовтих "вушок" позаду голови, як у звичайного вужа, у водяного немає.


Автор: vinogradivlis.org.ua

Мідянка
Мідянки надають перевагу залісеним або сонячним галявинам, сухим лукам і вирубкам в різних типах лісу, уникаючи вологих місць, хоча й добре плавають. Мають сіре, сіро-буре, коричнево-сіре, червоно-буре, мідно-червоне забарвлення спини. На шиї наявні дві смуги або плями, що зливаються на потилиці. Голова зверху одноколірна, або з доволі характерним малюнком у вигляді вирізаної біля очей дуги з ламаною лінією.

Найбільшими зміями України є полози. Так, довжина полоза жовточеревого сягає 2 м. Змія неотруйна, але відрізняється надзвичайною агресивністю. У випадках наближення ворога не намагається сховатися, а згортається спіраллю, на кшталт отруйної змії, шипить та кидається на супротивника. При цьому здатен стрибати до 1,5-2 м, намагаючись завдати удару в обличчя. Кусає боляче, до крові, проте суттєвої шкоди людині заподіяти не здатен. Після укусу в рані можуть лишатись дрібні зуби. Живе в степах на півдні України.


Полоз жовтобрюх
Полоз ескулапів (лісовий) живе в західній частині України, в Карпатах, може мати довжину понад 2 м. Спина має оливково-буре, жовтувато-кремове, яскраво-коричневе або сіро-коричневе забарвлення. Деякі лусочки мають білі краї, що створює тонкий сітчастий малюнок. Черево перламутрово-біле, або сіре, у самок часто яєчно-жовте з темними плямами, які іноді зливаються, тоді черево стає чорним.

Полоз візерунковий живе переважно на території Луганщини та окремих районів суміжних областей. Полоз сарматський полюбляє посушливі місцини, степи, напівпустелі, чагарникові пущі, рідколісся. Хоча веде в основному наземний спосіб життя, вміє лазити по деревах.

Фахівці радять, зустрівши змію, не проявляти агресію. Відступити або завмерти на місці та дати можливість тварині відповзти.

 

Весной ежиков много встречал,
вечером особенно, когда брачный период был, забавно фырчат и дерутся друг с другом за самочку, толкаются , как будто таранят）

 

доброй ночи

 

День народження найкращого друга
Знаете, что такое счастье?
Это твой первый в жизни пёс..
вот он бежит за тобой высунув язык, виляет хвостом, приносит палку..
И ты счастлив, рядом с самым лучшим другом на свете…


P.S. Собаке ни к чему дорогие машины, большие дома или дизайнерская одежда. Брошенной в воду палке будет достаточно. Собаке всё равно, беден ты или богат, умный или глупый, остроумный или скучный. Подари ей любовь. И она ответит тем же.
О многих ли людях такое можно сказать? Со многими ли чувствуешь себя нужным.. любимым.. единственным?.. Со многими ли чувствуешь себя счастливым?(c)

 

Любители животных — это особая порода людей с благородной душой, эмпатичных, возможно, немного склонных к сентиментальности, но с чистым и отзывчивым сердцем.