Та я не продаю, одна поважна людина підшукує собі, а у пана Ніа на чавунці така вєщь точно має бути, стоїть без діла, гиржавіє...
Водка ”Буратино”. Почувствуй себя дровами. — Папа Карло! Почему ты мне никогда не рассказываешь про маму? — Хорошо, Буратино, слушай: «В лесу родилась елочка, в лесу она росла….» — Погоди, папа Карло, а как вы познакомились? — Видишь ли, сынок, когда я много выпью, я тоже становлюсь деревянным… +По его деревянным щекам стекала смола. Буратино вытер здоровенный тесак о рукав своей бумажной курточки. Прямо у его ног валялся зверски «нашинкованный» Чиполлино. Буратина плюнул в это луковое месиво и, уходя, процедил сквозь зубы: — Ишь, понаехало бля, зверья… +Буратино сидел в пустом кувшине и выл дурным голосом: — Отда—а—а—а—ай та—а—айну!. — Этому носатому ублюдку больше не наливать! — приказал Карабас—Барабас.
Обійдеться та людина,з ним звяжись то ще будеш винен йому фрезерного,свердлильного,купу струменту та кілька тищ долярів
А, то Вам напевно вже телеграма в вальбері прийшла. Але ж той поважний пан у разі відмови погрожував тке зробити... Навіть не знаю як Ви відмовились.
Помідори ЗЕлені можна буде продати за грубі гроші на грудневий пунш, вони ними по охвісу преЗЕдента кидатись бдуть.