Работаю над этим. Возможно тоже из нейрохимии, может настрой, может запах. Некоторые исследования говорят что способность мышления в мозге тесно связана с центром позиционирования. Так что благоприятную географическую точку тоже нельзя исключать. 7 минут ролик, нуемае.. ладно, в отдельном окне повешу. Говорю надо выдохнуть. И МРТ. А потом уже мир в труху.
Да мне лично пофиг есть Вы в этом мире или нет......Разумеется, живите себе, взрослейте, съезжайте от родителей, заводите семью....Мудрейте, по мере возможностей.....
ролик не смотреть, не ваше выхохнуть не получается, некуда , вы уже тут надышали . места нет , если выдохну то от вас рожки да ножки останутся, так что благодарите меня что держусь , а
Да хватит собачиться, люди смотрят. Вот еще нашел, пойду перечитаю за антидепрессанты видимо надо Замедление субъективного времени – это ускорение мозга. Но краткосрочные эффекты дофамина отличают от долгосрочных. Если брать не колебания дофамина, а его базовый уровень и чувствительность рецепторов, то ситуация будет иная. Чем выше чувствительность рецепторов к дофамину, тем медленнее течет для нас время и лучше работает мозг. Для импульсивных, спонтанных людей и гиперактивных детей тоже время течет очень медленно. Чем больше у вас дофамина, тем длиннее будет ваша субъективная жизнь. При опасных или неожиданных ситуациях время может замедляться. «Замедление субъективного времени» связано с тем, что в новой или важной ситуации мозг начинает впитывать информацию более подробно. Грубо говоря, не время замедляется, а мозг ускоряется. Учёный выяснил, что, если человеку несколько раз демонстрировать одно и то же изображение, а потом показать новое, тот будет уверен, что на это новое он смотрел дольше, чем на предыдущие. К тому же мозг потребляет больше энергии, вглядываясь в непривычную картинку. Это наблюдение также в какой-то мере объясняет, почему время «ускоряется», когда мы взрослеем. Мозг детей обрабатывает огромное количество новой информации о мире. С возрастом нового становится всё меньше и меньше. Получается, мы можем растянуть свою жизнь, стремясь к новым и волнующим переживаниям)
Сори, что из Youtube но, думается, что интересующимся будет небезынтересно ... Квантовая физика и Буддизм. Точки соприкосновения науки и религии
Наш теперішній світ в більшості складається з негативу! Існує тисячі негативних(диструктивних) маятників від маленьких, до величезних! Приклад маленького маятника, колега по роботі, який ніколи не задоволений життям, зранку починає "плакатись", як все погано, та безвіхідно у нашому світі. Ви в свою чергу, "очистившись" із за допомогою сну від вчорашнього "грузу", знову підсідаєте на "гачок" маленького "маятника" слухаючи "теревені" вашого колеги, і самі того не замічаючи, починаєте "коливатися" на одній хвилі! Таких "маятників" на протязі дня, ви зустрічаєте дуже багато, і кожен намагається вас зачепити! Як результат, з роботи ви приходите вижатий емоційно як "лимон"! Не говорю вже за великі "маятники", які поглинають ще більше нашої енергії!
Я то не слухаю, бо більш менш навчився фільтрувати інформацію, а багатьом достатньо "повестися" на єдину реально не позитивну розмову, і ти вже сам являєшся випромінювачем негативу.
Вот! Чисто інтуітивно ви бачите питання, але шлях вирішення... спірний як то кажуть)). В найлегшому випадку, сценарій все одно не буде зламано, в більш тяжкому буде зламано так, що самому буде неперЕливки.) Розумієте про що я? НЕ ПРОСТО зламати сценарій, навчитися КЕРУВАТИ своїм майбутнім. Я думаю, кожен з присутніх колись попадав в ситуацію, коли на шляху його планів просто виростала стіна. Звідкість бралися припони і по мірі наближення до мети їх тільки більшало і більшало. І навпаки - не думав, не гадав, бах, і відкрилися "двері", з"явилося вікно можливостей, про яке ти і не мріяв. Бувало в вас таке?
Нормальный путь решения-не ходить на работу....А еще лучше самоизолироваться от раздражителей внешнего мира в собственной хате...Нехай они там за бортом творят шо хотят...
Якщо зламати сценарій важко, тоді потрібно міняти "декорації"! Приклад, ви прийшли на виставку картин, ходите по одному із залів і відчуваєте, що вам нічого не подобається, у вас є вибір, далі продовжувати ходити і роздивлятися те, що не подобається, чи просто перейти в інший зал, і насолоджуватися тим, що подобається! В житті теж таке можливо!
Спершу байка (чи правда) потім експеримент. На прийомі досвідченого психолога та практиканта пацієнтка цілу годину розказувала як вона ненавидить свого чоловіка, як готує його вбивство. Розказувала в найменших подробицях, емоційно смакуючи деталі. Сковородою... сзаду... із засади... і таке інше. Після закінчення прийому практикант запитав чи не краще сповістити поліцію так його вразила розповідь жіночки. На це досвідчений сказав - раз так в подробицях смакує подію, значить НІКОЛИ це не зробить. Так от коли в вашому житті назріває подія, важлива зустріч, важлива розмова і ви буквально живете планами, продумуєте варіанти, кроки і т.п. в ДІЙСНОСТІ випаде варіант про котрий ви навіть не здогадувалися. Не так давно я зтикнувся з цим. Було ЧОТИРИ спроби взяти сутуацію під контроль і всякий раз випадав варіант котрий я не передбачив. Коли і пяту спробу спіткала така сама доля, я сміявся мабуть хвилин десять. Ну, не можливий фактор виник! Просто неможливий! А потім я зламав сценарій. Для цього прийшлось зупинити авто, наплювати на відрядження, зустрітися з нерозумінням коллег, діяти швидко і рішуче. Це чогось коштувало, але був результат. Тобто при несприятливому розвитку подій треба брати ініціативу на себе, робити швидкі та не ждані - не логічні дії, навіть якщо вони звязані з якимись втратами. Це повин бути експромт, ніякого планування!