то кажу що ні, тен новий не гріє все те саме закачує скачує.. крутить на вижим... короче піпець в мене мозги вже киплять
типер дивись, там де стоїть терморегулятор до нього підходять 2 проводи, зїднай разом якщо запуститься знач кирдик терморегулятору.
Там тонка справа якщо хвашистом то свої червоноармійці за клуню, а якщо червоноармійцем то пан К оно погрожують. тож в Унр..
Кінець робочого дня понеділка. Розлючений директор входить до приміщення персоналу: — Петренко! Звільнений. Іванчук! Звільнений. Гнатів! Звільнений… — Ви що, всіх вирішили звільнити, чи що? — Так! Забирайтесь звідси, партачі криворукі, щоб я вас тут більше не бачив! Помічає одну незнайому людину: — Нагадайте мені, як ваше прізвище? — Пономарчук. — Так от, Пономарчук, ви також звільнені. — Ви мене не можете звільнити. — А це ще чому? — Тому, що я тут не працюю. — Хочете бути зам. директора цієї фірми? — Несподівано… Але хочу! — Вітаю. Ви зараховані. — Спасибі. — Пономарчук! — Я! — Ви звільнені!
В одній компанії обновили штат і найняли нового гендиректора. Новий бос мав твердий намір позбутися усіх капарників і нехлюїв. Якось разом у голі він помітив хлопця, який прихилився до стінки й ліниво колупався в зубах. У приміщенні були й инші співробітники, і новий директор вирішив влаштувати показове звільнення. Він суворо спитав хлопця: — Скільки ти заробляєш за тиждень? Хлопець здивовано подивився на директора й відповів: — Я заробляю 400$ на тиждень, а що? Гендиректор жорстко сказав: — Чекай тут. Він пішов до свого кабінету й повернувся за кілька хвилин із грошима в руці. Вручивши хлопцеві 1600$, він суворо заявив: — Ось твоя зарплата за чотири тижні. А тепер забирайся звідси й більше ніколи не повертайся! Задоволений своїм учинком, гендиректор оглянув гол і гучно запитав: — Хтось може мені сказати, що тут робив цей розтяпака? Голос із глибини приміщення відповів: — Звичайно, це ж був хлопець зі служби доправки піци; він просто чекав, доки йому заплатять.
Пане Бек, то не Ваш клієнт телефонував? — Алло, це магазин б/в техніки? — Так, чим можемо допомогти? — Я купив у вас надпотужний порохотяг. — Вас погано чути, кажіть голосніше! — РОЗУМІЄТЕ, Я З ВАМИ РОЗМОВЛЯЮ З МІШКА ДЛЯ ПОРОХУ!!! .....
Без тих коробочок , значить можна запускать?, на пряму з короткочасним закорочуванням синім до чорного
мислите шаблонами , таке я вже чув неодноразово "чємодан-вокзал-..." . Але не все так просто й однозначно, друже ! Саме так - друже ! Адже це ви в своїй злобі бачите тільки ворогів чи , принаймні , недругів і , як би нам всіт того не хотілося , ніколи не буде все радикально правильно , тобто ніколи ніхто ні в якій країні ні за яких умов чи форм-факторів не екстрадує жидів та не винищить москалів - з цим треба змиритись . Водночас не не означає що треба скоритись ,поступатись власними інтересами та розширювати свою зону комфорту аби там знайшовся прихисток для ненавистних вам індивідумів , я вважаю що треба заспокоїтись та продовжуувати посильну боротьбу з ворогом , урізноманітнюючи методи та тактику . І я розумію вас . Знання ( а ви , мушу визнати , людина освічена ) та мислення певними категоріями не дають вам можливості компромісу . Останні події в нашій країні остаточно змусили вас зосередитись на певній проблемі і саме безкомпромісність та впертість штовхає вас на не зовсім соціально сприйнятні вчинки . З великою неохотою та навіть внутрішніми стражданнями ви переживаєте критику в свою адресу чи навіть натяк на вашу неправоту , а ще з більш бурливими емоціяльними вибухами та ненавистю намагаєтесь вплинути на мережеву нестабільність що зачіпає ваше ідеологічне его . Що до харашо десь чи погано тут - маю вам сказати шо бував багатенько де , хотілося би ще побувати десь в Японії та ще видертись на гору Корковадо , але тут мені найкраще і всьо одно хочу тут жити хоч і в примітивних умовах . Але я ще й розумію що тут мусить бути краще й якщо тільки те що ми заплющимо очі на власні проблеми й будемо тільки радіти чужим негараздам - краще не стане . Жити за принципом "ворог мого ворога - це мій друг , котри може стати колись моїм боржником" то є хибна тактика що не має ніякої стратегії та перспективи . Забувати та не згадувати незручні моменти історії , а тих хто маскується й кричить "тактакитак" , або просто боїться щось сказати не зручного - вважати за однопартійців та друзів ... хм ... так довго не мусить бути й не буде . Все змінюється , вороги інколи стають союзниками , тимчасово , але час то поняття відносне й може не вистачити життя аби пережити цю тимчасовість і не слід перейматись цим бо вороги-союзники це не означає друзі й братИ .
