До речі, де це наш сироїд узварний , той що з лісової дороги? ?? Мо з голодухи де "пристав " у дорозі?
От чесно- не розумію приколу в тому чефірі. Гидота гидотою, ще й доволі шкідлива гидота. Вживав тільки для того щоб на посту не заснути, бо в кращому випадку був би добре відкиздячений своїми хлопцями. От кава на мене так не діє. Вип‘ю і сплю без проблем..
Це моя люба на ніч чайком балується, я собі пів ложки заварки на філіжанку, а вона дві з гіркою і без цукру Каже що у мене це не чай. .
Тю, нащо кидати горілку... В житті є три істини: кинув палити- почнеш, кинув пити- почнеш, кинув дівчат ....- вже не почнеш.
От тепер бачу, що пан К% трішки знається на запарювані кави, а то "заварюємо у філіжанці". Знаю ще один рецепт: сипемо на дно джезви цукор та ставимо на вогонь, чекаємо аж розпуститься та заливаємо кип"ятком, а потім кладемо добре змелену каву!
Чифір, це коли на армійський стандартний казанок висипається пачка гранульованого чаю, далі на вогні двічі- тричі «піднімається шапка». Трохи настоюється і, поки гаряче наливаєте половину кружки, кидаєте до рота рошенівський смоктунець і уперед! Але не робіть того!
я вам казав за походні умови а це праці, на дачі або ще десь де нема джезви а кави хочеться або джезва емальована. в мого друга емальована джезва з широким горлушком. то я вас скажу що то помиї а не кава. а от коли у філіжанці заварив то смак набагато ліпше ніж з тої так званої джезви
Це залежить від кількості випитої та міцності кави. Року та у 1987 стрічав Новий рік у товаристві трьох кобіток - була кава, шампан та, ну самі знаєте що. Так от увесь нгаступний день заснути не міг, а серце мало вухами ви виплигнуло!
Це свята правда. У мене латуна та й ще у середені лужена якимось білим металом - кава супер виходить. А як мені хочеться ну дуже смачної кави, то купую гарні зернятка, мелю у ручному млинку - отоді взагалі супер у квадраті виходить!
Я насипаю каву в джезву і нагріваю на вогні, щоб кава нагрілась і розкрилась. Лише потім додаю воду. Нажаль інколи забуваю так робити. Поціновувач завжди відчує саме як робили і з чим його кава.
Та нормальна навіть весела остані 5 місяців. А кофію я свиснув в старому ресторані в Полтаві біля білої бесідки ми там ремонт проводили навіть в подвалі шампусік знайшлиhttps://www.google.com.ua/maps/uv?hl=ru&pb=!1s0x40d82f62f33e0665%3A0xf95efda17eb5d723!2m20!8m2!1m1!1e2!16m16!1b1!2m2!1m1!1e1!2m2!1m1!1e3!2m2!1m1!1e6!2m2!1m1!1e4!2m2!1m1!1e5!3m1!7e115!4shttp%3A%2F%2Fwww.tourism.poltava.ua%2Feng%2Flandmarks%2FWhite_Rotunda%2F!5z0LHRltC70LAg0LHQtdGB0ZbQtNC60LAg0LIg0L_QvtC70YLQsNCy0ZYgLSDQn9C-0LjRgdC6INCyIEdvb2dsZQ&imagekey=!1e10!2sAF1QipNCK2UBnHQA-6eGALsKO4JEeBTiCJqltQufK1ex&sa=X&ved=2ahUKEwi4rtfiz_feAhUFmYsKHUiaCFYQoiowDnoECAQQBg&activetab=panorama
Холєра, бо в мене через день на рємєнь, по 12 год (рідше по 8) і на периметрі за щастя було трохи хоч просто постояти, а не ходити весь час, озираючись на всі боки. Не тільки що встромить... )С( Зате думкою багатіти можна було невозбранно. Тепер це називається Толкієн, Кастанеда, Райберт і ще бозна-як, але тоді цими назвами не увлікались.
Я не знав як на те время він називавсь до ремонту, тоді бари були в диковинку, а там повноцінний винний погріб був і бар.