Та и нечего было эту ересь в программу включать и давать на выбор Андрюха, от нашего столика вашему Шарль Бодлер ПАДЛО Чи пам'ятаєте той жах, моя кохана, Як літнього, жаркого дня В яру, між скелями, де трав'яна поляна, Ми вздріли здохлого коня. Як та повійниця, падлятина лежала, Задерши ноги догори, І черево гидке цинічно відкривала, Немов казала: на, бери! А сонце пражило, неначе купу трути Спалити прагнуло дотла, І все частинами Природі повернути, Що в цілості вона дала. Дивились небеса на вишкірені зуби, Немов на білий цвіт в траві; Гатило в ніздрі нас таке смердіння грубе, Що ви зостались ледь живі. З гнилого живота, покритого мухвою, Виходили черви полки І розтікалися лавиною живою По шматах плоті хробаки. Все те здіймалося, спадало і кишіло, Само в собі текло й повзло, Так, наче подихом напнуте гнійне тіло Помножувалося й жило. А світ мелодії творив - десь линув знову Падучої води мотив, Чи хтось там од зерна одвіював полову, Ритмічно віялку крутив. Зникали обриси, як маревіння кволі, Як начерки на полотні, Мазки, що їх митець завершує поволі, Та кільки в спомині чи в сні. З-за скель дивилася на нас тривожна птиця, Чекала, хижа і метка, Щоб знову підійти до падла й поживиться, Обдерти м'ясо з кістяка. - О! Станете ж і ви колись, моя кохана, Мій ангеле і світе мій, Як ця падлятина, як ця заразна рана, Як цей стліваючий погній! Після останнього причастя, моя мила, Під володіннями трави, Коли поглине вас безжалісна могила, Такою будете і ви! Красо, скажіть тоді черві, що підло рине З цілунками на вашу грудь, Що ваші форми я зберіг, моя богине, Зберіг мого кохання суть! Любимое выделила
Ну, такое.. Тогда и ты зацени. Темнота боится людей, поэтому появляется только ночью, Да и то избегает разного рода иллюминаций, Но всё равно даже в ярких огнях присутствует как бы заочно, И это уже само по себе заставляет её опасаться. Темнота любого из нас уделает на раз-два. С её родословной я, признаться, не очень знаком, Но вроде её занесло из туманности "Конская голова", И она расцвела на Земле плотоядным чудовищным сорняком. С тех пор Вечный Свет, как бы это помягче сказать, померк, Так что ангелы, если и забредают к нам - от ужаса прячут лица. Примерно в то время у нас как раз начинался каменный век, Который (учёные врут, конечно) до сих пор ещё длится. Темнота - вроде вируса, и каждый с рожденья больной; Излечиться вполне реально, есть даже пара методик. Например, если стать частицей и одновременно волной, То тогда темнота проходит. И всё проходит.
Пффф.... Хозяйка блядь, пирог говно, Котлеты ваши из конины. Подайте шляпу и пальто, Ебал я ваши именины.
