До якої доби належить кераміка? Київська область, товщина 0,7-1см. Цікаво, що трапляються шматки чорні зсередини.
Доброго. Кераміка ліпна (вилеплена без використання гончарного круга). Скоріше за все періоду бронзи. Матеріалу мало, але мені здається, що перший уламок (1-3 фото) належить до Середньо-Дніпровської культури.
Вітаю!прошу допомоги в визначенні.Булава?Схоже на камінь.Діаметр 60мм,висота-43,отвір під конус 18-20мм.масса198гр.знайдена в Полтавській обл.
Найчастіше такі предмети визначають як булави катакомбної к-ри. Хоча дехто вважає що це деталь боласа, чи навіть просто рибальський тягарець.
Трапилась нагода поїхати ще в те місце. І під час розкопок бліндажа, з'явились на світ ще 3 камені. Один там і залишився, бо важкий - кіл 15 мабуть ( на жаль нема світлини). Один-залишив собі водій; і один привіз собі. Камінь іншого кольору. Звернув увагу на те, що отвори у них (у всіх!) знаходяться під деяким кутом до уявної осі. Схоже що в тому місці можна знайти ще не один...
Чи варто копати залізяки, на тому місці розпаханого поля, де можна знайти такий камінець? В тому місці є багато осколків часів другої світової, тому й не копав залізо. Камінець був на горбочку між двома низинами, в яких раніше текли струмки, чи були джерела.
Я розумію, що цей камінь по термінології "архів", є сокирою, але вважаю що, якщо наші предки не були мазохістами, то зробили б сокиру іншої форми. Я не "арх", тому на такі предмети дивлюсь тверезо, тож не називаю такі камінці сокирами, як це роблять "архи". Цей камінець зручно лежить в руці, має широке та товсте "лезо" при відносно вузькому обуху, що зовсім не характерно для сокири, та не має ніяких заглиблень для кріплення. Також кути подряпин на площинах "леза" не характерні для сокири, але характерні для інструменту, яким правша затесував дерев'ні кілки, або розрубував кістки, та обробляв шкіру тварин, зішкрябуючи жир чи шерсть. Таке відчуття, що на цьому камінці бувало багато крові. По подряпинам в глибині зколів леза можна вважати що камінцем тривалий час користувалися для обробки чогось пружного. Можливо, шкіри. Або камінець поліровали тручи по шкірі тварини, на якій був абразив, приблизно такої ж фракції як грунт. Я так вважаю, бо деякі подряпини безперервно тягнуться по гладкій поверхні, рівно переходячи на заглиблення в раковинах зколів. Справа не в назві чи призначенні камінця, а в тому, що поле грубо пахане, що створює перешкоди для пошуку бронзи, та місцями вкрите великою кількісттю залізяк. Я їх не копав, бо не хотів довбанути лопатою мінометну міну, чи не вибухнувший снаряд. Тому не знаю що це за залізяки, і запитую чи варто копати цілі з заліза, в такому місці, де є багато осколків. На поле виїхав для тестування металлодетектора на грубій ріллі. Тож, в основному ходив, та прислухався до звуків, якими МД озвучував різні цілі. Викопав менше десятка залізяк, та й то, тільки тому що або вони мішали знайти точне місця залягання цілей з кольорових металів, або щоб побачити які залізяки МД озвучує чистим високим тоном, на максимальній глибині.
Други нашел такую хрень, молотилка для зерна, гарман. В сети с инфой туго. Когда их начали применять?
Да простят меня модеры, не на определение. Просто делюсь находкой. Балбал, он же каменная баба. Ориентировочно 6 век. Найден в Киргизии, на распахано поле. Будет подарок одному очень хорошему человеку на Новый Год.
"Балбалы иногда устанавливались цепочкой у курганного надгробия, причем число подчеркивало значимость и авторитет умершего." Покойник-то не обидится?, а то у предметов с могильников/захоронений/кладбищ аура не того... Честь имею!
Я тоже обдумывал данный момент, но ведь балбалы ставили не только на могилах, как могильный камень, а ещё в других случаях. Также камни на перекрестках дорог. Я свой выбор сделал, а дальше хозяин сам решит, ставить усатого товарища в саду или нет. В том месте где его нашли, курганов не было, по сему склоняюсь ко второму варианту.
