Витт, дякую за схвальний відгук про мою колекцію. Радий, що Вам сподобалось. Варіанти носіння Військової медалі (тур.), або в німецькому варіанті - Залізного півмісяця, дійсно, дещо різноманітні. Але, всеж зберігається основна закономірність - німці, австрійці, угорці та болгари, прерважно носили цю нагороду на правому боці, а турки (за статутом) - на лівому.
Капенабцайхен, присвячений битві при Галіполі (пролив Дарданели) немаркований капенабцайхен австрійської фірми. Дардане́льська опера́ція (англ. Gallipoli Campaign, тур. Çanakkale Savaşı) — військова операція, почалась у 1915 році з метою захоплення країнами Антанти, головним чином Англією, чорноморських проток Дарданели та Босфор, а також Константинополя. Готуючись до кампанії 1915 року, англо-французьке командування звернулось до Росії з проханням про посилення натиску російських військ та відтягнення німецьких дивізій з Західного фронту. Російське командування дало згоду за умови, що союзники проведуть операцію біля Дарданел та відтягнуть на себе значні сили турків з Кавказького фронту. Після цього союзне командування прийняло рішення про проведення морської операції проти Дарданел. Англо-французький флот перебував під командуванням британського адмірала Кардена. Німецько-турецьке командування для оборони Дарданел перекинуло 1-у та 2-у армії (чисельністю близько 200 000 осіб). Крім того турки привели у бойову готовність берегові укріплення. Операція почалась 19 лютого 1915 року коли англо-французький флот (6 лінкорів, 1 лінійний крейсер) почали обстріл османських фортів. Пізніше будо здійснено висадку декількох десантів. Врешті решт Дарданельська операція Антанти зазнала невдачі і було прийнято рішення про евакуацію десантів з Галліполі. До грудня 1915 року ця робота була фактично завершена. На початку січня 1916 року останні частини союзників було евакуйовано з Галліполі. Дарданелльська операція завершилась. У Константинополі та Берліні було влаштовано урочистості на честь перемоги. Союзники ж зазнали серйозної невдачі. Для Антанти поразка у Дарданелльській операції обернулась значними проблемами. Значно завдяки успіхові Туреччини та Німеччини, Болгарія вступила до війни на їхньому боці. Супротивники зазнали величезних втрат у ході Дарданелльської операції. Британська імперія втратила 113 000 чоловік вбитими, пораненими, зниклими безвісти та полоненими. Франція ж втратила 27 000 чоловік. Османська імперія втратила 250 000 чоловік.
Згідно з книгою К.Ніколаева, виробником цієї медалі була німецька фірма Militar-Effekten und Orden-Fabrik Paul MEYBAUER , Berlin Аналог цього знака показаний на стор.177 книги К.Ніколаева. Це срібна медаль першого типу, немаркована (відомо три типи медалі Залізного Півмісяця, що виготовлялися цією фірмою) з нанесеною пробою срібла «925», накладні елементи кріпляться до відзнаки на 9 заклепках. Медалі цієї фірми виготовлялися вже після ПМВ, в 20-30-ті роки і в період 3-го Рейху за приватними замовленнями осіб, які мали право на носіння цієї нагороди.
Приклади носіння нагороди: Перше фото - турецький офіцер; Друге фото - генерал-лейтенант турецького війського-морського флоту Djemal-Pascha; Третє фото - головний механік німецького допоміжного крейсера Hilfskreuzer Thor, капітан-лейтенант Heinrich Hille; Четверте фото - (нім. Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen, 1879–1969) Франц фон Папен. На фото можна бачити приклад носіння турецьких нагород : Галіполійської зірки та Ордена Меджида (осман.Nişân-ı Mecidî) це орден в османській імперії, названий в честь його засновника — султана Абдула-Меджида I, який заснував цей оден у 1852 році. Орденом нагороджували іноземних дипломатів, голів держав, іноземних військовах. Скасований у 1917 році. Франц фон Папен народився 29 жовтня 1879 року в Вестфалії у місті Верле в сім'ї великого землевласника, що походив із стародавнього німецького лицарського роду. До Першої світової війни був офіцером Генштабу. В 1913–1915 рр. — військовий аташе в США, звідки був висланий за шпигунство. 17 червня 1934 р., виступив у Марбурзькому університеті з промовою на підтримку поглядів консервативних сил рейхсверу, фінансової та ділової еліти Німеччини, незадоволених нацистською соціалістичною риторикою і екстремізмом (так звана «Марбурзька промова»). Критика розлютила верхівку нацистської партії і Адольфа Гітлера, а реакцією стала ніч довгих ножів — розгром верхівки штурмових загонів (СА), очолюваних Ернстом Ремом. Найближчі соратники фон Папена були також вбиті, проте сам він не постраждав, завдяки підтримці фон Гінденбурга. З липня 1934 по березень 1938 р. фон Папен служив послом в Австрії і сприяв здійсненню аншлюсу. Потім, займаючи в 1939–1944 рр. посаду посла в Туреччині, фон Папен прагнув привернути її до числа союзників Німеччини. У зв'язку з цим на нього було влаштовано замах агентами радянської розвідки, який, однак, не увінчався успіхом. У ході війни гітлерівський уряд намагався призначити фон Папена послом Німеччини при папському престолі, однак папа Пій XII відхилив цю пропозицію. У квітні 1945 у фон Папен був арештований в Рурі військовою адміністрацією 9-ї армії США. В 1946 р. постав перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, але був виправданий. Проте в лютому 1947 р. знов постав перед комісією з денацифікації і засуджений до восьми років в'язниці як один з головних воєнних злочинців. В 1950-ті роки фон Папен безуспішно намагався знову зайнятися політикою. На схилі років жив в замку Бенценхофен (Верхня Швабія) і опублікував безліч книг і спогадів, в яких намагався виправдати політику, що проводилася ним в 1930-ті роки, наводячи паралелі між цим періодом і початком холодної війни. Франц фон Папен помер 2 травня 1969 р. в Оберзасбсі (Баден).
Колекція супер! І стан гарний в речей, і подача для глядача прекрасно продумана. Одним словом, точніше кількома, приемно дивитися і читати. Дякую. Бажаю поповнення. З повагою, Міша.
Турецька пряга. Так званий, четвертий тип пряги, який використовувався під час Першої світової війни. Пряга під ремінь шириною 42 мм. Рідкісний тип пряги. Придбана тут, на Райберті, у одного з камрадів. Остання світлина (пряга з ременем) взята з англійського сайту, на ремені видно дату арабськими цифрами 1328 рік за Хіджрою -1910 рік від Різдва. Ремінь - турецька копія пруського ременя модель 1895 року для рядового складу піхоти.
Орден Османіє був заснований в 1862 р султаном Абдул Азізом. Зі зникненням ордена Слави, він став другим вищим орденом Оттоманської Імперії після ордена Честі. Їм нагороджувалися цивільні службовці і воєначальники за видатну службу Імперії. Орден за військові заслуги міг прикрашатися схрещеними шаблями. Знаки ордена 1-го ступеня іноді прикрашалися діамантами. Орден мав чотири ступені, 1-й ступінь - нагорожжено не більше 50 членів, 2-й ступінь - нагорожжено не більше 200 членів, 3-й ступінь - нагорожжено не більше 100 членів, 4-й ступінь - нагорожжено не більше 2000. Обмеження стосувалися підданих Імперії. Знаки: знак ордена - семикутна срібна зірка темно-зеленою емалі, з трьома срібними короткими променями між кожними кінцями зірки. Золотий центральний медальйон покритий червоною емаллю і оточений кільцем зеленої емалі. У центральній червоній частині - рельєфний золотий півмісяць і каліграфічний напис «Сподівання на Допомогу Всемогутнього Аллаха. Абдулазіз-хан, Суверен Оттоманської Імперії ». Реверс медальйона срібний, із зображенням композиції з різного озброєння і датою «699» - роком заснування Оттоманської Імперії. На горішній стороні знака знаходиться золотий півмісяць із зіркою. Зірка першого ступеня зазвичай має розміри близько 100 мм, у той час як зірка другого класу має розміри близько 90 мм в діаметрі. Стрічка: зелена з вузькими червоними смужками, злегка відступаючими від країв.
Приклади носіння ордена Османіє: 1.Олексій Валентинович Меньшиков народився в 1848 р, службу у флоті почав з 1865 року. У 1868 р став гардемарином, в 1870 р проведений в офіцери. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. 2.Стебни́цький Ієроні́м Іва́нович — відомий географ-топограф, член-кореспондент Петербурзької Академії наук та керував топографічними експедиціями в Закавказзі, Середній Азії, Туреччині та Ірані, начальник Військово-топографічного відділу Головного штабу російської армії, генерал від інфантерії. Народився 30 вересня 1832 року у селі Волянщині Житомирського повіту Волинської губернії (тепер Володарсько-Волинського району Житомирської області). Стебницькі — дворянський рід герба Пржестрфал, який одержав дворянське звання в Угорщині 1482 року. Одна із гілок роду поселилась на українських землях у 1723 р. Рід Стебницьких занесено до 1-ї частини родословної книги Волинської губернії. У 1879—1881 рр. брав участь у встановленні та демаркації російсько-турецького кордону. За видання 40-верстної карти Кавказу (1868) Російське географічне товариство нагородило І. Стебницького малою золотою медаллю. Дочка Стебницького Ольга Ієронімівна, що займалася літературною, педагогічною і громадською діяльністю, була одружена з військовим інженером Л. П. Капицею. У Кронштадті в 1894 р. у них народився син — майбутній академік АН СРСР Петро Леонідович Капиця (1894—1984), всесвітньовідомий фізик, почесний доктор дев'яти університетів і чотирнадцяти іноземних академій. 3.Колодка з нагородами німецького офіцера. 4.Ліворуч на світлині - Ізмаїл Енвер (більше відомий як Енвер-бей або Енвер-паша, اسماعيل انور, тур. Enver Paşa, 1881-1922) - турецький і туркестанський політичний і військовий діяч. Дуже цікава та неоднозначна людина, авнтюрист та ідеаліст водночас, він фактично є засновником антирадянського, пантюркістського (басмачеського) руху в Середній Азії на початку 20-х років 20-го сторіччя. Більшовики кілька разів пропонували Енверу укласти мир, погоджучись визнати його володарем Східної Бухари, однак той вимагав цілковитиого звільнення Туркестану, сподіваючись перетворити його на незалежну пантюркистську державу. Праворуч на світлині - Гораціо Герберт Китченер або Горацій Герберт Кітченер, 1-й граф Китченер (англ. Horatio Herbert Kitchener, 1st Earl Kitchener; 24 червня 1850, Баллілонгфорд, Ірландія - 5 червня 1916 близько Оркнейських островів) - британський військовий діяч. Титули: фельдмаршал (10 вересня 1909), барон (1898 рік), віконт (1902 рік), граф (1914 рік).
Шановні камради король джулиан та Вайс, вельми дякую за ваші схвальні відгуки, радий, що колекція сподобалась. Заходьте ще, далі буде
Ще декілька прикладів носіння Оттоманської Військової медалі (тур.) Harp Madalyasi, відома також під англійською назвою Gallipoli Star (Галліполійська зірка) та німецькою - Eiserner Halbmond (Залізний Півмісяць). 1. Otto Hersing німецький морський офіцер та перший командир підводного човна U 21. Прославився першим потопленням ворожого корабля самохідною паровою торпедою. Нагороджений вищою військовою нагородою Німеччини - орденом "Pour le Mérite". 2. Зліва на проаво: генерали Герд фон Рунштедт (з військовою медаллю Eiserner Halbmond (Залізний Півмісяць), Вернер фрайхерр фон Фріч, Вернер фон Блумберг. 3. Турецький офіцер-льотчик.
