Україна і світ. Новини

Украинцы обвалили рейтинг страницы ФИФА в Facebook

Страница ФИФА в facebook упала в рейтинге до 1,6 звезды из пяти.
На странице появилось много негативных оценок с подписями «Слава Украине».
По состоянию на 21.50, уже 123 тысячи человек поставили странице ФИФА единицу.
После матча Россия – Хорватия Домагой Вида с Огненом Вукоевичем записали видеообращение со словами «Слава Украине», Вида получил предупреждение от ФИФА, а Вукоевича уволили из сборной Хорватии.

 

Позавчера в Риме Андрей Говоров (UA) побил рекорд мира на 50 м баттерфляем. Рекорд держался 9 лет, улучшен на 16 сотых. Для непловца - мгновение, для пловца-спринтера - вечность, годы тренировок.

 

Армійська легкоатлетка Ярослава Магучіх — чемпіонка Європи зі стрибків у висоту серед спортсменів до 18 років.

Армійська легкоатлетка представниця спортивного активу ЦСК ЗС України Ярослава Магучіх здобула перемогу на чемпіонаті Європи серед спортсменів до 18 років, який проходив в угорському Дьере.
Спортсменка була найсильнішою у секторі для стрибків у висоту, встановивши при цьому новий рекорд (1.94 м) континентальних першостей у віковій категорії U-18.

 

В Брюсселе показали фильм, как РФ "покупала" чемпионат мира по футболу.

В бельгийском Брюсселе состоялась презентация документального расследования о коррупции в ФИФА, которая позволила проводить чемпионат мира по футболу в России, которая ведет вооруженную агрессию против Украины.
Отмечается, что в ближайшее время фильм "Один кубок мира по футболу, одна война, а сколько коррупции?" (В оригинале "One World Cup, One War, How Much Corruption?") покажут на одном из украинских, а также британских телеканалов.
Автор фильма британский журналист-расследователь Тим Уайт говорит о своей работе следующее:
"Сейчас в Украине продолжается война. Очевидно, что все в мире понимают, кто является агрессором. И эта страна проводит Кубок мира... По-моему, решение предоставить России право провести Чемпионат мира по футболу очевидно было коррумпированным. Это сейчас расследуется. И именно об этом мой фильм".
Уайт отметил, что хорошо помнит, как Запад ввел санкции против бывшего СССР и бойкотировал московские Олимпийские игры 1980 года в ответ на введение советского военного контингента в Афганистан.
"В отношении России этого сделано не было. ФИФА должна была отозвать Кубок мира из этой страны", - убежден британский журналист.
Он предположил: если бы такие крупные футбольные и экономически развитые страны, которые заказывают большие футбольные телетрансляции, как Испания, Великобритания, Германия, Италия, Нидерланды и другие, заняли единую позицию и надавили на ФИФА, то организатор чемпионата мира принял бы правильное решение.

 

Соціальна мережа Facebook почала масову перевірку користувачів, які залишали негативні відгуки та знижували рейтинг сторінці Міжнародної федерації футболу ФІФА.

"Незалежний експерт із кібербезпеки Єгор Папишев у Facebook повідомив, що приблизно з 13:00 до нього надходила інформація про проблеми з доступом і блокування аккаунтів користувачів, які брали участь у протесті проти ФІФА.
"У мене немає сумнівів, що саме ця активність послужила причиною таких дій Facebook щодо користувачів. Facebook почав масштабну кампанію проти користувачів, які знизили рейтинг групі ФІФА", - наголосив він.
Так, користувачів "викидало" з Facebook і Messenger, вимагаючи провести процедуру повторної ідентифікації, деяким було заборонено "лайкати" записи в соцмережі. Відомо й про випадки, коли "юзерам" блокували профіль на одну годину.
Нагадаємо, користувачі Facebook напередодні атакували сторінку скандальної ФІФА в соцмережі, "вбивши" її рейтинг своїми відгуками до 1,3 "зірочки" з 5. Вони солідарно писали фразу, яка обурила організацію, "Слава Україні!" і висловлювали підтримку хорватським футболістам і їхній національній збірній. Також багатьма були залишені повідомлення про корумпованість та політичну заангажованість ФІФА.
Примітно, що після атаки на сторінку ФІФА доступ до оцінок і коментарів був обмежений, а "вбитий" рейтинг - прихований."

"Масових блокувань не було, скоріш за все хтось з адміністрації ФІФА оперативно поскаржився в Фейсбук на масовану інформаційну атаку, і соцмережа вирішила, що це атака "ботів", тому для деяких профілів українців вона застосувала процедуру перевірки, але далеко не для всіх. Це не є блокуванням, користувач після декількох кліків може і далі повноцінно продовжувати користуватися Фейсбуком."

 

В Вашингтоне украинский боец смешанных единоборств Павел Кущ победил россиянина.

 

Дмитрий Чекалкин

В Брюсселе показали фильм, как РФ "покупала" чемпионат мира по футболу.
В бельгийском Брюсселе состоялась презентация документального расследования о коррупции в ФИФА, которая позволила проводить чемпионат мира по футболу в России, которая ведет вооруженную агрессию против Украины.
Об этом передает "Укринформ".
Отмечается, что в ближайшее время фильм "Один кубок мира по футболу, одна война, а сколько коррупции?" (В оригинале "One World Cup, One War, How Much Corruption?") покажут на одном из украинских, а также британских телеканалов.
Автор фильма британский журналист-расследователь Тим Уайт говорит о своей работе следующее:
"Сейчас в Украине продолжается война. Очевидно, что все в мире понимают, кто является агрессором. И эта страна проводит Кубок мира... По-моему, решение предоставить России право провести Чемпионат мира по футболу очевидно было коррумпированным. Это сейчас расследуется. И именно об этом мой фильм".
Уайт отметил, что хорошо помнит, как Запад ввел санкции против бывшего СССР и бойкотировал московские Олимпийские игры 1980 года в ответ на введение советского военного контингента в Афганистан.
"В отношении России этого сделано не было. ФИФА должна была отозвать Кубок мира из этой страны", - убежден британский журналист.
Он предположил: если бы такие крупные футбольные и экономически развитые страны, которые заказывают большие футбольные телетрансляции, как Испания, Великобритания, Германия, Италия, Нидерланды и другие, заняли единую позицию и надавили на ФИФА, то организатор чемпионата мира принял бы правильное решение.
Россия осуществляет военную агрессию по отношению к Украине с 2014 года. В марте незаконно аннексировала крымский полуостров. Поставляет незаконным вооруженным формированием на Донбассе технику и усиливает их ряды солдатами своих регулярных войск.
При этом РФ не признает своего участия в военных действиях, называя их "внутриукраинским конфликтом".
Россия также удерживает около 70 политических заключенных - граждан Украины.

 

Алексей Копытько

Вчера после некоторого перерыва решил посмотреть, что творится в питерских группах. Очень увлекательное занятие. Поскольку, с одной стороны, большинство пишущих крепко деформированы «русским миром», имперским величием и нежной любовью к Путину. С другой - публика достаточно интеллектуальная, не полностью утратила рассудок и когда сталкивается с неопровержимыми фактами, их принимает. Реакция на факты, не укладывающиеся в пропагандистскую картинку – это самое интересное. И вот, значит, в одной из групп идет обсуждение проблем крупного российского туроператора «Натали турс». Долги, проблемы туристов, всё вот это. В какой-то момент, один из участников приносит ссылку на материал о трэше и угаре, который творится с чартерными рейсами в Украине. Отмены, дикие переносы, сотни зависших туристов и т.д. Сначала разгорается бурное веселье на тему «какие х_охлы тупые». И туроператоры у них жадные и воровитые, и самолёты старые, и государству плевать на этот беспредел. Хи-хи, ха-ха, доскакались и т.д. Потом один из допысувачив делает неожиданный вывод. Постойте, пишет. Тут что-то не так. Все эти жадные туроператоры, все эти калечные авиакомпании – это всё прекрасно. Но получается, что суть нынешнего кризиса - в другом: НЕ ХВАТАЕТ САМОЛЁТОВ, ЧТОБЫ РАЗВЕЗТИ УКРАИНЦЕВ ПО ЗАМОРСКИМ КУРОРТАМ. Ээээ, как это? – в недоумении спрашивают остальные. Вот так это – количество людей, которые могут позволить себе полёт на море, больше, чем возможности авиакомпаний. Перевозчики работают на пределе, поэтому при малейшем сбое возникают затыки. Наступает неловкая пауза, после чего в ленте начинают мелькать ссылки со статистикой по украинской авиаотрасли и недоумёнными комментариями. Так что, у них там - рост? Хм. С нами (Россией) же авиасообщения нет, куда они летают? Лоукосты заходят? Борисполь не справляется? А что там с региональными аэропортами? Как это есть чартер Кривой Рог – Даламан??? Не может быть, точно Кривой Рог? О боги, что значит РЕГУЛЯРНЫЙ рейс Херсон – Люблин??? Херсон – это ж вообще в ж_пе. Как они оттуда летают? Совсем оборзели! После фраз о Херсоне появляется человек из Крыма. Пишет, что, да, аэропорт там не ахти, но удобно, ибо есть регулярный рейс на Стамбул, а оттуда – в любую точку Европы. Рейс на Люблин он ещё не тестил, только собирается, а через Стамбул пару раз летал. Дальше разворачивается настоящая драма. То есть как это? – спрашивают допысувачи. Ты, значит, из Крыма не полетел через Москву или Питер, не полетел через Сочи или, на худой конец, через Ростов, а поехал в Херсон? Ты совсем больной? Чё это я больной? – возмущается человек из Крыма. По затратам примерно так же, если не дешевле. По времени – примерно так же, если нет задержек на границе Плюс (шах и мат!) точно не будет проблем с х_охлами. Они ж бдят. А чё это тебя волнуют проблемы с х_охлами? У тебя чтоооо, украинский паспорт?? – начинают закипать россияне. И тут одного осеняет: безвиз??? Крымчанин, очевидно, понял, что сболтнул лишнего, поэтому тихо исчезает. Люди в обсуждении делятся на две группы. Ну, если человеку так удобнее, то какие-проблемы, чё вы до него докопались? – пишут одни. Что значит «удобнее»??? Вы в своём уме вообще? Мы зачем Крым от фашистов спасали? Мы зачем санкции терпим? Мост для кого строили? Чтоб они теперь через Херсон по европам летали?Дальше 8 страниц ругани. В итоге один из участников гениально подытоживает: «Сам факт, что Херсон в какой-то из реальностей может быть альтернативой Москве для полётов в Европу, у меня в голове не укладывается. Херсон. Москва. Херсон. Москва. Нет, это выше моего понимания. По ходу, нас кто-то где-то обманывает».

 

Джон Сміт

Это бомба! Член Синоду Вселенської патріархії: Московська церква є не матір'ю, а дочкою Української церкви. Это даже круче, чем заявление Вселенского Патриарха о непризнании перехода каноничной украинской территории под москву.
"Парадоксальним і викривленим є твердження будь-кого про те, що Церква в Москві є матір'ю церкви України. Якраз навпаки. Московська церква є дочкою української церкви, яка - українська церква - є дочкою Вселенського Патріархату." - епископ Элпидофор. Это заявил не кто-нибудь, а член Синода Вселенского Патриархата, который будет принимать решение об автокефалии УПЦ. Москва это не мать, а дочь Киевской церкви! И для тупых мокшан Элпидофор делает историческое разъяснение, которым дополнительно отхлестал по щекам московских "ысториков":
" - Знаєте, що християнізація (хрещення) Русі (росів), не росіян, бо як відомо, Київська Русь - це інше, тобто сьогоднішніх українців (дополнительно уточняет! для тупых), відбулася при Володимирі, з його наверненням. Отож, юрисдикція Вселенського Патріархату - це Україна, це Київ, а отже і мати-церква...»"
После этого я не знаю... Тут прекрасно все. Центр мирового православия не просто осадил непомерно обнаглевших мокшан с их аппетитами на лидерство в мировом православии, но и полностью развенчал их псевдо-исторические бредни и брехни. О "Киеве - матери городов РОССИЙСКИХ", об украденном у нас названии их народа, о том, что Русь это Украина, а не россия. И о том, что князь Володимер был украинцем.
Вот это должны тиражировать все наши СМИ. Респект государственному Укринформу за перевод. Просто класс! https://www.ukrinform.ua/…/2496544-clen-sinodu-vselenskoi-p…

 

Экс-полузащитник «Днепра» Матеус разместил в микро-блоге Инстаграм видео в поддержку сборной Хорватии и фразой «Слава Украине».

"Слава Україні!" кричать у Москві.
Під час матчу Хорватія-Англія хорвати висловили підтримку українцям.

 

Политики спорят о включении стремления Украины в NATO в Конституцию страны, социологические службы одна за одной задают вопрос о членстве в альянсе гражданам, последние несколько месяцев активно обговаривается идея референдума. Слова «стандарты NATO» так вообще употребляются направо и налево. На первый взгляд, всё прекрасно — путь задан, мы по нему идём. Но, если присмотреться, не всё так гладко, как звучит из уст парламентариев и управленцев, одних разговоров о Североатлантическом Союзе мало. Почему — давайте разбираться.

Spoiler

NATO — военно-политический блок.
В преамбуле договора о создании НАТО 1949 года содержаться слова «Договаривающиеся стороны преисполнены решимости защищать свободу, общее наследие и цивилизацию своих народов, основанные на принципах демократии, свободы личности и законности. Договаривающиеся стороны преследуют цель укрепления стабильности и повышения благосостояния в Североатлантическом регионе.» Как видим, речь идёт не только о военном потенциале и координации военных усилий. Политическая составляющая — это набор базовых характеристик государства в области обеспечения прав человека, демократических процедур и законности.
Со свободами, на первый взгляд, у нас всё прекрасно — спроси любого гражданина Украины — мы все за свободы, права и так далее.
Но дальше, увы, есть проблемы. В частности, с таким понятием как «законность» — это ведь не только количество и качество принятых нормативных актов, но и их выполнение. Тут мы упираемся в работу нашей системы, качество судов и набившую оскомину коррупцию. Ведь если можно «купить» себе, знакомым, возможность не работать по закону, точно так же можно «купить», например, секретную информацию, образцы вооружений, технологии, стран NATO. Таких членов в альянсе видеть не хотят.
Таким образом первая препона на пути к членству в Североатлантическом альянсе лежит в нашей бюрократии, нашей привычке принимать законы для кого-то (вспомним законы для МВФ, законы для безвиза и т.д.), в нашей коррупции.
Украина может сделать рывок в данной области. Более того, определённые шаги есть, они признаются нашими партнёрами. Вопрос лишь в скорости изменений — ведь в NATO не вступают по своей воле — туда приглашают, и этому предшествует очень долгая «домашняя работа». Если посмотреть историю расширения Альянса, то работа по «Плану действий по членству» в самом оптимистическом варианте (страны Балтии) занимает от 2 лет.
Государство, среди прочего, должно:

• продемонстрировать приверженность правам человека и власти закона;
• организовать демократический и гражданский контроль над вооружёнными силами (это частично есть в Законе «о национальной безопасности» — вопрос остался в реализации);
• предоставлять информацию о состоянии экономики и бюджета страны и быть готовым вносить в том числе «экономический вклад» в работу Альянса.

Это часть из «политических» условий членства в военно-политическом альянсе. Мы способны всё это сделать, если захотим, заметен прогресс по каждому из направлений. Вопрос лишь в скорости, но об этом чуть позже.
Стандарты NATO
Украинские политики, независимо от партийной принадлежности любят говорить о «стандартах NATO», которые наша страна активно перенимает. Действительно, в офисе по стандартизации Североатлантического Альянса есть раздел, посвящённый Соглашениям о стандартизации (Standardization Agreements (STANAG)) и рекомендациям ( Standardization Recommendation (STANREC)). Государство, которое претендует на вступление в Альянс должно выполнять большую часть из них. Сразу оговорюсь, что не все — некоторые страны бывшего Варшавского договора до сих пор не выполняют все стандарты касательно, например. калибров оружия, типов боеприпасов. Требовать выполнения «морских» стандартов от сухопутной державы так же никто не будет. Но ключевые стандарты, касательно системы принятия решений, анализа, обработки данных и так далее исполнять надо. В нашем случае, если Украина хочет стать частью NATO, она должна адаптировать примерно 75-80% STANAG-ов и выполнить 40-50% рекомендаций (STANREC).
На этом можно поставить точку, но чёрт меня дёрнул проверить что и как. Для начала иду в электронную библиотеку NATO и смотрю выложенные в открытый доступ стандарты. Подчеркну, речь идёт лишь о тех, которые доступны и не секретны. В базе 1659 документов из которых 892 являются «жёсткими» стандартами.
Теперь идём на сайт Министерства Обороны Украины чтобы проверить слова о «переходе на стандарты NATO». Я не буду утомлять читателя своими измышлениями — дам цитату «На сьогодні в оборонному відомстві затверджені наступні накази по використанню угод зі стандартизації в NATO:
«Методи балістичних випробувань персональних броньованих засобів захисту та бойового обмундирування», «Захист очей військовослужбовця — балістичний захист», «Керівні принципи проектування індивідуальних тактичних споряджень (жилетів)», «Маркування розмірів для взаємозамінності бойового взуття» та «Критерії бойового шолому NATO».
Здійснюється переклад та підготовка до видання наказів «Про затвердження військових стандартів» для ще п’яти угод зі стандартизації в NATO.»
То есть, по состоянию на 2015 год, МО начало применять 5 (пять) STANAG. Все они касаются обмундирования и его размеров — того, что передавали как гуманитарку в 2014 и 15 годах. Таким образом, эти 5 стандартов — логичны и были бы приняты даже без «пути в NATO». А вот как то же МО будет гармонизировать, например, пункты STANAG 2190 — 2192, в которых стандартизируется разведывательная и контрразведывательная деятельность или стандарты по аналитической работе, работе с информацией, обмену данными представить сложно, если за отправную точку брать то, что имеем сегодня. Что могу с уверенностью сказать — в данном направлении перевода стандартов и приказа на исполнение мало — система построена по-другому.
Но будем оптимистами — будем считать, что МО уже применяет 10 «стандартов NATO», а стандарты по разминированию (разработанные в рамках ООН) тоже являются STANAGами — тогда общее количество «стандартов», работающих в нашем оборонном ведомстве, дойдёт до 25 штук. То есть с 2014 года имеем адаптацию в лучшем случае 25 стандартов. в худшем 5-и. То есть скорость «внедрения стандартов NATO» — от 1 до 5 в год.
Дальше займёмся арифметикой. Чтобы страны NATO всерьёз рассматривали возможность вступления Украины в Альянс, мы должны соответствовать хотя бы 75% стандартов (рекомендации оставим в покое). То есть нам надо внедрить «всего лишь» 892 х 0,75 = 669 STANAGов. Округлим до 600. Но даже в этом случае путь в Североатлантический Альянс будет долгим. Перенимая 5 стандартов в год мы придём к желаемому результату через 120-130 лет. Если же за базу брать 1 или 2 стандарта (что более вероятно), то заветные 600 придётся ждать от 300 до 600 лет.
Сделав такие подсчёты, я уже не уверен, что в Конституции страны нет места упоминанию о стремлении в NATO. Конституция, основной закон — она ведь на века, она неизменна. С учётом скорости применения «стандартов NATO» это как минимум на 120, а то и на 600 лет. А там можно пункт о членстве в Североатлантическом Альянсе прибрать — может и Атлантического океана не будет, не говоря уже об альянсе.
Теперь серьёзно
Простая проверка данных и простая арифметика показала, что наши политики (как власть, так и оппозиция) используя риторику о «сближении с NATO» вешают лапшу на уши — теперешними темпами нам до сближения «кучу лет на оленях». Но пока народ «ведётся» на тему — её будут подогревать. На востоке пугать злобным альянсом, на западе страны говорить о том, что вот-вот и будем.
Мы, говоря о NATO почему-то считаем, что этот альянс будет нашей защитой от РФ. Я даже слышал высказывания. что «членство» позволит нам вернуть Крым и Донбасс. Умные люди говорили, но почему-то они не задавали себе простой вопрос «с какого такого кондратия обычный немецкий, ирландский, британский или французский солдат пойдёт умирать за Украину?». Никто не будет решать за нас наши проблемы.
С другой стороны, опыт соседних стран, показывает действенный метод сближения с NATO — меньше лозунгов и больше дела. То есть не спорить о конституции, фиксацаа в законах «стремления», а просто заниматься адаптацией стандартов, сменой политической системы, выполнением собственных законов. А там, смотришь, и в Альянс пригласят.

 

Петро Порошенко

Вдячний Генеральному секретарю НАТО Єнсу Столтенбергу та всім колегам з країн-членів НАТО за запрошення України взяти участь у заходах Саміту Альянсу. Це чітке визнання того, що Україна є важливим елементом євроатлантичної безпеки.
Нашою метою є досягнення стандартів НАТО та повна взаємодія з силами НАТО до 2020 року. Інтеграція до ЄС та НАТО є пріоритетом нашої зовнішньої політики. Цей цивілізаційний вибір підтримується українським народом. Ось чому я маю намір зафіксувати цей стратегічний курс у Конституції України.

 

Загреб

 

Spoiler: Київ проти ФІФА. Чому ми вже перемогли

Чому ми вже перемогли? Тому що за підсумками ЧС-2018, на який, включаючи і підкуп спортивних функціонерів, Росія витратила десятки мільярдів доларів, весь світ дізнався про слова "Слава Україні" і ще про те, що Україна - не Росія.


Слава Україні! - Домагой Віда та Огнєн Вукоєвич
Навряд чи Джанні Інфантіно сам вирішив вплутатися в цю війну. Ймовірно, йому просто не залишили виходу. У росіян на Інфантіно досить компромату, щоб віддати президенту ФІФА прямий наказ нещадно задавити зухвалий прояв симпатій до України на російському ЧС і суворо покарати винних.

Можна припустити, що наказ був відданий в самій категоричній формі, оскільки в кремлівському розумінні нинішній ЧС є його територією, на якій все і вся було заздалегідь скуплено з тельбухами.

Але з хорватами у росіян все пішло не так.

Можливо, в Москві махнули б рукою на поразку від хорватів, але ролик, викладений в мережу Домагоєм Відою і Огнєном Вукоєвичем, став останньою краплею, після якої президенту ФІФА скомандували: "Фас", а той, не передбачаючи особливих наслідків, поспішив виконувати.

Напоротися на серйозний опір Інфантіно явно не розраховував. Втім, якщо навіть б він і передбачав великий скандал, діватися йому все одно було нікуди. Але все ж куди ймовірніше, що, опинившись під російським дахом і оцінюючи ситуацію рівно в тих же кримінально-мафіозних категоріях, що і росіяни, Інфантіно відчував свою невразливість і безкарність і насолоджувався цим.

ФУТБОЛЬНА МАФІЯ

Швейцарець Інфантіно, який має також італійське громадянство, влетів в президенти ФІФА в 2016 р з порівняно скромної посади генерального секретаря Європейського футбольного союзу.

Цим злетом він зобов'язаний корупційному скандалу 2015 року, який відправив у відставку його земляка, Йозефа Блаттера, відстороненого від футболу на вісім років – до 2023-го. До початку кар'єри в УЄФА Інфантіно встиг побути генеральним секретарем Міжнародного центру спортивних досліджень (CIES) в Університеті Невшателя і радником в футбольних лігах Італії, Іспанії та Швейцарії.

Хоча, вступаючи на посаду, новий глава ФІФА і висловив надію на те, що "темні часи для футболу минули", на питання про те, чи є він моральною людиною, нам доведеться дати негативну відповідь.

У моральному плані наш герой чи не перевершить покійного Михайла Самуельовича Паніковського. Хоча при обранні Інфантіно "бездоганна репутація" і була одним з аргументів на його користь, в 2006 році він, працюючи в юридичному відділі УЄФА, підписав сумнівний контракт на продаж прав трансляції матчів Ліги чемпіонів.

Операція була проведена через панамські офшори бізнесменами Маріано і Хьюго Джінкісамі, які тут же перепродали придбані у УЄФА права втричі дорожче. Цією історією зацікавився було комітет з етики - той самий, який усунув від футболу Йозефа Блаттера за сумнівний переказ 2 млн швейцарських франків, але справу спустили на гальмах.

"Інфантіно - зрадник, і це скоро побачать всі, - заявив після його обрання Дієго Марадона. - США не завершили розслідування, пов'язане з ФІФА. Інфантіно займався всіма справами Платіні і Блаттера і при цьому нічого не знав? У такому випадку він або тупий, або маразматик. Він очолив ФІФА, щоб захищати Платіні, свого боса".

Можливо, звичайно, що на тлі інших претендентів Інфантіно і справді був найчеснішою кандидатурою. Але більш імовірно, що у нього знайшлися впливові покровителі, в очах яких продажність і наявність компромату були плюсом, - вони і пролобіювали обрання перспективного корупціонера.

Якщо ж згадати про те, що одним із найактивніших лобістів Інфантіно був міністр спорту Росії Віталій Мутко, а російські ЗМІ писали про нового президента як про "нашу людину в ФІФА", то все стає на свої місця.

ІНФАНТІНО І ФУТБОЛКА ПУТІНА

Але повернемося до скандалу, що виник після ролика Віди і Вукоєвича. Спочатку ФІФА обмежилася попередженням Віді без будь-яких реальних наслідків для нього.

Але виття росіян, що жадали крові хорватів, ставало все голоснішим, і Інфантіно довелося напружитися. Відігратися він вирішив на Вукоєвичі, якого під тиском ФІФА звільнили з посади помічника тренера збірної Хорватії і оштрафували на 15 тис. швейцарських франків нібито за порушення ст. 57 Дисциплінарного статуту ФІФА (неспортивна поведінка).

При цьому ФІФА так і не висловилася з достатньою впевненістю про те, чим саме її не влаштовує фраза "Слава Україні", або якщо справа не в ній, то в чому тоді полягала порушення Вукоєвича.

При цьому сам Інфантіно протягом всього ЧС щільно займався піаром Володимира Путіна. Однак його фотосесія з Путіним і з футболкою з написом Putin не притягнула увагу дисциплінарного комітету і не була визнана ні рекламної, ні політичною акцією.

УКРАЇНСЬКА ВІДПОВІДЬ

До честі українців, вони не змовчали, притому їх відповідь пролунав на всіх рівнях. Українські користувачі ФБ знизили рейтинг ФІФА на "Фейсбуці" до 1,6 за п'ятибальною системою, після чого оцінки були заблоковані.

Але продовження було ще цікавіше: "Фейсбук" почав блокувати акаунти українців, які поставили низьку оцінку ФІФА.

Федерація футболу України вже заявила про готовність компенсувати Огнену Вукоєвичу штраф, накладений на нього ФІФА за вигук "Слава Україні", а також запропонувати йому роботу в ФФУ.

Крім того, ФФУ має намір підтримати апеляцію Вукоєвича і його звернення до КАС (Спортивний арбітражний суд), надавши зі свого боку повну юридичну та фінансову допомогу в цьому питанні.

ФФУ також має намір підняти питання про неприпустимість політичного тлумачення звернення "Слава Україні", що є в Україні одним із загальноприйнятих варіантів вітання при зустрічі, на наступному засіданні комітету ФІФА в Цюріху.

Отже, Україна громадянська і Україна спортивна зійшлися в ситуації, що склалася єдино вірним чином: у відповідь на агресію кремлівської маріонетки Інфантіно вони почали у відповідь війну.

Зараз дуже важливо не зупинятися і не йти на сепаратні перемир'я, а воювати до повної перемоги. Тим більше що за великим рахунком Україна в цій війні вже перемогла, проте потрібно домогтися повної поразки наших ворогів.

Чому ми вже перемогли? Тому що за підсумками ЧС-2018, на який, включаючи і підкуп спортивних функціонерів, Росія витратила десятки мільярдів доларів, весь світ дізнався про слова "Слава Україні" і ще про те, що Україна - не Росія.

Для багатьох це стало відкриттям, і в інтересах України максимально розтягнути скандал в часі, оскільки кожен новий його виток розширює число тих, що дізналися про це і закріплює це знання в їх пам'яті.

ФІФА підставилась по повній програмі. Важливо тільки не дати спустити цю історію на гальмах, а, навпаки, надати їй максимально можливий резонанс.

Зокрема, видається цілком доречним офіційне інформування нашим МЗС влади США про чергову проросійську кампанію в ФБ - так-так, про те саме блокування акаунтів українців за низьку оцінку діяльності цієї організації.

Щось давно Цукерберг не виправдовувався перед Конгресом за співпрацю з Кремлем - цікаво послухати, що він буде брехати на цей раз?

Що ж стосується ФІФА, то тут потрібно домагатися якщо не зняття Інфантіно, то як мінімум публічного виголошення ним слів "Слава Україні". І це все з очевидною метою – дати міжнародній спортивній мафії і іншим кремлівським консервам наочний урок про те, що зачіпати Україну собі дорожче.

З огляду на те, що спорт високого рівня - по суті, чиста політика, це як раз той випадок, коли під час війни варто вкластися по-крупному.

Крім того, якщо ми дозволимо російським лакеям піти в тінь, то створимо прецедент, на основі якого Росія зможе закріпити за словами "Слава Україні" репутацію "фашистського гасла".

Так що відступати нам теж нікуди і битися потрібно до кінця, а "Слава Україні" повинна з'явитися на офіційній емблемі нашої збірної.

Нас обов'язково підтримають, до того ж на широкому міжнародному рівні.

Футбольні аферисти і кремлівські терористи сильно дістали дуже і дуже багатьох.


Так що вигук "Слава Україні!" може знайти новий сенс, ставши гаслом опору міжнародній спортивній мафії, а новий президент ФІФА обов'язково повинен знати, як правильно відповідати на таке звернення