Да многие впспоминали о Жукове как о том еще быдле! Если бы украинцы знали тонкости истории то его памятник давно убрали бы с улицы Харькова носившую его имя!
Доброго. 1989 рік, серпень, тре їхати до Іркутська у відрядження.... Затримався там майже на вісім років....Надивився і надивувався багацько: і бразі, яку п'ють вже на другий день, і рибі, яку тільки вчора засолили, а сьогодні жеруть, і поросятині, яку не обсмаливши рубають шматками, і рибалці, яка заключалася у трьох 3-літрових банках, яку піднесли до бригадира рибальської артелі на Байкалі і які вижрали, не випили, а таки вижрали на протязі години та рибальстька артель, висипавши на "шоху" з півтони риби (що попало до багажнику - то наше, що мимо, маю думку там і погнило)...., і 10-11 річних парубків-дівчат, які повзуть, не йдуть, а повзуть, навіть не чотирьох, а пикою по багнюціі, бо батьки отримали "аванс" чи "получку" і на всю закупили бухла, а через два дні - "займі трьоху".... А самий яскравий спогад такий: Іркутська обл., селище Услон. Перекриваємо вщент прогнивший дах у місцевому магазині. Нас 4 парубка. Всі з України. Мова - виключно українською, інколи суржик. Все селище Услон тоді - це практично одна... ні, не вулиця, ні, не дорога, а колія, вщент розбита вантажівками та тракторами, а вздовж по обидві боки стоять оселі аборигенів. Ці оселі окреме явище - чорні дома-п'ятистінки, поряд сарай, сполучений з хлівом, де інколи є пару-тройку курча. Огорожі не має. Двору не має, городу майже не має. Вхід в оселю прямий - тоб-то з грязюки відразу заходиш у сєні, в яких на половицях з півметра застиглої грязюки, витираєш об те неподобство чоботи - і в хату. Уявили? І от явище... майже навпроти, зліворуч, стоять дві хати, ні то неправильно ХАТИНЮЩІ: 10*10 м., огороджені парканом, обмазані глиною і побілені, двори виложені окатаним камінням з річки, окремо стайня теж майже 10*10 ітам щось рохкає, окремо курник, похідні льохи горби виставляють, город куди тільки зір сягає з грядками під шнурок, Соняшники, блін, СОНЯШНИКИ у Сибіру, під хатами даж мальви є.... І тільки дві такі ХАТИ... Так зір і ласкають. З них прийшли два .... сказати діди, то є не вірно! Дядьки? Теж ні... Два ДІДА (х'тів би я так виглядати у їх віці) - кремезні, поважні, неквапливі - я теж не маленький 185 см маю, але стоячи поряд, я відчував себе хлоп'ям. Руки пожали. Моя не маленька долоня в їх руцях просто втонула... Одного у 1945 підо Львовом, другого ажно у 1949 десь у Карпатах... НКВС прийняло. Заслали ще юнакамидо таборів. Потім на поселення. Там і оженилися, там і зосталися - "Украйна не та", казали і зітхали - "Люди вже не ті", "Ми там ні дочого". Зараз дуже шкода, що не плюнув на тую роботу, не сів з тими ДІДАМИ, не розговорив їх на довгу розмову і не занотував навіть ті крихти, що вони розповідали.... Отак: на всю дєрєвню лиш дві хати, на які не тільки приємно було поглянути, а яки подив викликали всім своїм буттям серед тої чорно-сірої, п'яно-довбуватої Росії Пи.Си.З спілкування з карєнними рассссєянами затямив одне - пити брагу навіть не при тямі готові, спіздити - улюблене діло, а от працювати день о день - такого хисту вони не мають. Звиняюсь за многа букофф
«Генштаб ВС РФ увидел украинский след в атаке беспилотников в Сирии» http://news.bigmir.net/world/1134121-V-Genshtabe-RF-uvideli-v-atake-dronov-ukrainskij-sled
Я коли малий був, то мене батьки на літо відправляли до бабусі на село. Я там допомагав бабусі по господарству чим міг, випасав корову, і з місцевими пацанами грали у войнушку. Був у нашій компанії один хлопчик росіянин. Вони в Україну переїхали десь з чорт зна звідки, з якогось "зажопінська". Мати в нього була вчителькою російської мови - їм за то шо вони їдуть в Україну викладати російську були якісь пільги та надбавки. Хлопець говорив половину слів українською половину російською. Ми часто гралися у нього на подвір'ї тому що хазяйства в їх не було, город був занедбаний, а з батьків була тільки мама, котра на вулицю з хати майже не виходила. Батько його втопився (як я тепер розумію по п'яні). Із обов'язків у нього було тільки збігать у магазин, та винести з хати відро з помиями. Він то швидко робив і ми могли ганяти разом м'яча, або у войнушку. І от ми граємось, а з хати його мама зове: Тьома! Тьома! Винєсі вєдро! Побіг Тьома - поніс відро до туалету. І ми там ніхто не звертав на то уваги - ну заставляють дорослі шось помагать, так то всіх заставляють. Шо він там виносить нікого не цікавило. І от я тільки коли вже виріс, то зрозумів - мама його в хаті сиділа і пила горілку (йому продавали в магазині - мама домовилась), а срать і сцять ходила у відро. От він те відро періодично і виносив..
все правильно- если лизнуть портрет Сталина или стоя на коленях возле его могилы побиться головой об бетон- жизнь сразу наладится... а какие дэбилы там на вахте стоят?типо особо упоротые вытираны? что они там охраняют?
Кацапы, как и хотели, становятся все ближе к своей же "споконной" кацапской истории времен их любимых Сцарей Только вот с "хрустом французской булки" в те Сцарские времена у среднестатистического кацапа были напряги , вот как описывает "славную" эпоху Сашки ІІІ писатель Лев Толстой: "Во всех этих деревнях хотя и нет подмеси к хлебу, как это было в 1891-м году, но хлеба, хотя и чистого, дают не вволю. Приварка - пшена, капусты, картофеля, даже у большинства, нет никакого. Пища состоит из травяных щей, забеленных, если есть корова, и незабеленных, если ее нет..." В эпоху СЦаря Сашки ІІІ только за 1891-1892 годы, от голода умерло только по официальным данным 400 тыс. русских крестьян (по неофициальным 500-600 тыс.) Кстати, это ему ху@ло не так давно памятник открывало В. Г. Короленко писал про русскую деревню: " Хлеб почти у всех с лебедой. Лебеда здесь невызревшая, зеленая. Того белого ядрышка, которое обыкновенно бывает в ней, нет совсем, и потому она не съедобна. Хлеб с лебедой нельзя есть один. Если наесться натощак одного хлеба, то вырвет. От кваса же, сделанного на муке с лебедой, люди шалеют" Так что "кофе" из желудей, исподнее из лыка и лапти с портками вместо кроссовок, это хороший знак - Рашка возвращается к своим истокам, отбросив все чуждое, так долго навязываемое, "западом" .....................................................................................................................
Говнокниги . вся литература засрана попаданцами . Аннотация к книге "Крымская война. Соратники" Они оказались в прошлом неожиданно и вовсе не собирались воевать с англо-франко-турецкой армадой, вторгшейся в Черное море. Но их не спросили. Вышедший из-под контроля хронофизический эксперимент, затеянный вооруженными силами Российской Федерации, отправил во времена Крымской войны не только современный корабль, но и гидрокрейсер "Алмаз" ...... устроить врагам России новый Трафальгар, новую Чесму и новую "Атаку Легкой бригады". Русские моряки трех поколений готовы отстоять Крым .....
Когда Кацапстан уже прожрал свой "нациАнальный резервный фонд" когда реальных побед нет и не предвидится, когда пропаганда уже давно заменила реальное освещение событий, а история столетиями фальсифицировалась, то ничего не остается, как кормить ватноголового читателя "попаданцами" и выдумывать "типа пАбеды" в прошлом и в будущем, главное, чтобы козлдомордое стадо не парилось о настоящем
У кацапів є така приказка "послє дракі кулакамі нє машут" а тут, ні сіло ні впало, кацапи згадали про Кримську війну 19 століття, до того ж яку вони з сЦарськими "понтами" самі розв"язали, напавши у 1853 р. на землі, які входили до Оттоманської Імперії та з ганьбою "атгрєблі люлєй" підписавши у 1856 р. "Паризький мир" Тож Рашка позбавилась права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали. Кацапська імперія публічно відмовилася від претензій на Молдавію, Валахію та південну Бессарабію. Кацапського СЦаря позбавили покровительства над християнами Османської імперії, замінивши колективним патронатом усіх великих держав (Османської Імперії, Англії та Франції). План розширення впливу кацапів на південь тоді провалився.
Александр Тверской 17 мин. · Сегодня в России отмечается День Россиийской Печати. С 1999 по 2017 год в России было убито 158 журналистов. В среднем за один путинский год правления в стране убивают 8 журналистов. В рейтинге стран мира по уровню свободы средств массовой информации Россия находится на 174 месте из 196. Уровень свободы СМИ в РФ признан "несвободным". На сегодняшний день в России все без исключения СМИ поставлены на пропагандистские рельсы. "Худший враг любой пропаганды — интеллектуализм." (с) Йозеф Геббельс Врагов у пропаганды в России не осталось.
