Будні і побут копаря

Тю!В мене в кращому стані маеться,але не продаеться. Хоча отаку можу обміняти або придарити

 

то всьо так , душевно та Богоугодно , аж сльоза навернулась ... Але то були регулярні війська , справжні вояки що воювали на смерт бо мали честь , дух , совість та Віру .

 

А що це під люлькою??

 

Резерв! На шо міняете?

 

Хрестик,то я підклав щоб люлька лежала і не вертілася

 

Жесть!Такі в моїх краях не водяться,турки?

 

а от якби зерняток зверху то вас би і завтра не попустило б. отакоєот

 

Хм,а пан Художник?І чого ви питаете,мій інтерес один(основний)монети!Піастри,луїдори і соверени(хрестовик)

 

якщо не продається то нема чого і хвалитись.

 

Вони але з Коломии.Бронза цельнолита.Проте, період розквіту люлькового ремесла не закінчився за часів козацтва і не обмежувався територією Гетьманщини. Так, відомо, що в 1880 році на виставці в Коломиї, імператором Францом Йосифом Ібула придбана люлька відомого гуцульського майстра Юрія Шкрібляка.[19]. Також у виготовленні гуцульських металевих люльок прославилися такі майстри як Лукин Дутчак (кінець XVIII-поч. XIX ст.) з села Брустуріва, Никифор Ребенчук (1876—1949) з села Яворова (славився виготовленням з латунних блях гуцульських люльок, які майстерно прикрашав гравіруванням), Василь Самокіщук з села Соколівки, Федір Харінчук (1872—1940), Дмитро Харінчук, Іван Миронюк (1880—1957) з села Красноїлля.[20]

 

Тю!А як Ви то хомячком дражнитеся то ще чимось,то нічого да?!

 

Я за валідолом.Траплялися подібні уламки кераміки ,в одній місцині.Вони ж були глиняні?

 

ну по перше не дражнюсь я хомячком а просто показав що він в мене маленький, а по друге я не чим не хвалюсь, бо окрім лямп немаю нічого. а лямпи не показую через одного зловрідного дідугана який хоче усі мої лямпи кувадликом погепати та на брухт зволокти. небудемо тицяти пальцем та називати нік, хоча це пан НІА. отакоєот. а ви кажете

 

Добре! Якщо пан Художник відмовиться від люльки то подивимось шось по манетто.

 

хто скаже чому козак роздітий до пояса?

 

Додав инфи.Сам дид Франик таку палив.

 

тююю - та він картьожник , а їх вирізняли за голим торсом !

 

Я помітив,прочитав,зберіг.Завтра на праці більш докладно перечитаю разом з посиланнями

 

Сириптизер на карпаративэ.

 

це означало призирство до матеряльних благ та грошів. з спогадів старих дідів козаків записаних Дмитром Яворницьким. котрі з козаків взагалі роздягались і мали на собі тілько зброю та шапку-бірку, або лупили козу та вивернувши шкіру надігали на себе. цитата не дословна але смисл такий

 

відправити панові Беку і він за окремі гроші його полаштує, або не полаштує. головне щоб гроші були сплачені на перед.