Всем привет! Решил вот запилить новый длиннопост, посвящённый "исконно русским" землям и связанный с созданной ранее темой о "подаренных территориях". Образование топонимов часто говорит о процессах заселения и освоения отдельно взятых территорий. И вот сейчас я решил обойтись отсылками к топонимике трёх регионов современной РФ - Ростовской области, Краснодарскому и Ставропольскому краям. Это те земли "Юга России", историческое развитие которых тесно связано с Украиной, как бы не пытались доказать обратное имперские оленеводы Московской Джамахирии. При этом Зелёный Клин и другие заселяемые украинцами земли мы пока оставим за пределами внимания. Сделаю сразу несколько оговорок: 1. Названия населённых пунктов собраны в течение буквально часа, без кропотливого разбирательства. Поэтому часть первоначальных названий, переименованных, например, большевиками в угоду политики, к сожалению, осталась за пределами моего внимания. Также часть потерял в виду невнимательности. 2. Названия отбирались по: принципу географического происхождения первых поселенцев (Полтавский); фамилиям основателей - выходцев из Украины (Гулькевичи); заимстований из украинского языка слов, отсутствующих в русском языке (Гарбузовая Балка); отсылкам к истории Украины (Гривенское). 3. Также ради "чистоты эксперимента" оставим пока за пределами внимания названия, на образование которых могут в равной степени претендовать как украинское, так и русское население (Михайловская и Днепровская). В скобках указаны названия районов. Краснодарский край и Адыгея Батуринская (Брюховецкий) Брюховецкая (Брюховецкий) Гарбузовая Балка (Брюховецкий) Гоголевский (Отрадненский) Гривенское (Калининский) Гулькевичи (Гулькевичский) Дорошенко (Адыгея) Зеленчук (Гулькевичский) Каневская (Каневский) Киевка (Гулькевичский) Ковалевское (Новокубанский) Кравченко (Гулькевичский) Кривенковское (Туапсинский) Крымск (Крымский) Лазарчук (Отрадненский) Ленинградская (первое название - Уманская) (Ленинградский) Львовский (Крымский) Львовское (Северский) Малёванный (Кореновский) Малько (Апшеронский) Незаймановское (Тимашёвский) Николаенко (Апшеронский) Нововеличковская (Динский) Новодеревянковское (Каневский) Новокорсунская (Тимашёвская) Новокрымский (Крымский) Новоукраинское (Гулькевичский) Переясловское (Тимашёвский) Полтавская (Красноармейский) Полтавский (Брюховецкий) Полтавский (Кавказский) Полтавский (Красноармейский) Полтавский (Кущёвский) Полтавченское (Кущёвский) Пятихатки (Анапский) Пятихатский (Усть-Лабинский) Романчуков (Отрадненский) Севастопольская (Адыгея) Старовеличковская (Калининский) Стародеревянковское (Каневский) Старокорсунская (Краснодарский округ) Таврическое (Кущёвский) Украинский (Динский) Украинский (Тихорецкий) Украинский (Успенский) Фастовецкая (Тихорецкий) Черкасский (Каневский) Черниговская (Белореченский) Черниговский (Белореченский) Харьково-Полтавское (Тимашёвский) Харьковский (Лабинский) Херсонский (Усть-Лабинский) Ростовская область Гоголевский (Милютинский) Гривенная (Красносулинский) Гривенный (Красносулинский) Киевка (Ремонтненский) Красный Крым (Мясниковский) Новая Украина (Родионо-Несветайский) Новополтавский (Азовский) Новочеркасск (историческая столица Дона) Оболонский (Неклиновский) Полесье (Милютинский) Полтава Первая (Азовский) Полтава Вторая (Азовский) Пятихатки (Неклиновский) Таврический (Неклиновский) Украинский (Егорлыкский) Украинский (Красносулинский) Харьковский (Азовский) Харьковский (Зимовниковский) Харьковский (Матвеев-Курганский) Херсонка (Тацинский) Черкасский (Цимлянский) Черниговский (Кагальницкий) Черниговский (Пролетарский) Чигиринка (Миллеровский) Ставропольский край Киевка (Апанасовский) Полтавское (Курский) Рыздвяный (Изобильненский) Харьковский (Александровский) Харьковский (Кочубеевский) Черкасский (Кочубеевский) Как видим, процесс освоения "Юга России" обошёлся, как минимум, не без участия украинцев. Зомбоящик может врать, но топонимика - едва ли. Ход истории непредсказуем, а территориальные репарации - не вчерашняя идея. Кубанская автономная республика на украино-грузинской границе? Почему бы и нет. Ну и картинка для привлечения внимания.
Пан К. в одной из параллельных тем вполне неплохо расписал историю украинского населения Кубани от первичного заселения до деградации в т.н. кубаноидов. Посему считаю логичным при присоединении Кубани назначить именно его гауляйтером новоприобретенных территорий - как рачительного (иногда даже слишком-с) хозяина и видного специалиста по обращению с ватой и перевоспитании оной. Да, Стародубщину забывать категорически нельзя.
Над КОнсерватором тоже,гауляйтера ставить надо..бо нутром чую,при его керивныцтви,Кубань закончится до обеда...
чи не вас це часом. гаявасуважнопитаю. що до всього іншого то можна ще згадати кольорові клини на далекому сході які знаходились на багато вищому рівні розвитку господарства завдяки переселенцям з Великої України.
треш, угар та садомія! після колядок почути отой свинособачий трахайсєнь. добре що хоч в кінці знов звучить колядка. хоч якось заспокоює нерви
Відповідь на пост #44 : Ось тут є троха фоток як комуняки з хфюрером в дьосна цілувались, та у 1939 спільно розв"язали 2 світову, Вам має сподобатись https://reibert.info/media/albums/kak-sssr-borolsja-s-fashistami-osen-1939-goda-istorija-povtorjaetsja.5264/ А ось поздоровлення з самой правдівой газети в світі
Доречі, 100 років тому, Українська Держава (УНР) отримала свій карбованець та згодом гривню 19 грудня 1917 р. (1 січня 1918 р.) Центральна Рада ухвалила «Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів УНР» Спершу грошова одиниця УНР отримала назву «карбованець», вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради було видруковано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут. Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та куші (самострілу, герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис «100 карбованців» подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, — українською, російською, польською та єврейською (їдиш). Банкноти друкували в одній з найкращих з тогочасних київських друкарень, власником якої був С. В. Кульженко. З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібників князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, ні від кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю — гривню.
Якось в Бельгії з нашим імігрантом спілкувався,цікаво у них історію викладають,якщо коротко в 39 році в европі було 2 диктатора які поділили всю Європу, потім щей посварилися за території .
Треба частіше нагадувати собі, що для нас природньо й не страшно воювати з московією на її території. Маркевич: И так Сагайдачный с 20,000 козаков двинулся к Москве, взял город Ливны. Воевода тамошний Кн. Никита Черкасский был полонен, товарищ его Петр Данилов убит в сражении. От Ливен Гетман подошел к Ельцу; Воевода Андрей Полев храбро защищал город, ему вверенный, но, понадеясь на силы свои, вышел из города со всем войском своим и вступил в бой с Гетманом. Гетман разгромил это войско; самого Воеводу и находившихся в Ельце Посланников Царских к Хану Крымскому, Степана Хрущова и Бредихина, взял в плен; Татар, найденных в городе, вырезал, и московские подарки к Хану, ценою в 10,000 рублей, взял на козаков. Из Ельца, со всеми пленными Боярами, выступил далее в поход. Царь велел Кн. Пожарскому идти против Гетмана. Знаменитый Полководец и спаситель отечества пришел в Серпухов; укрепив его, готовился уже сразиться с Гетманом, но впал в тяжкую болезнь; не знаем, что б случилось, если б Сагайдачный и Кн. Дмитрий Михайлович увиделись на открытом поле; но известно, что вместо Кн. Пожарского принял начальство над войском Кн. Волконский, и не мог противустоять Гетману; в виду всего войска, Сагайдачный перешел чрез Оку, и в то время, когда Кн. Волконский отступил к Коломне, будто бы для охранения ее от неприятеля, Гетман поворотил на дорогу Каширскую и стал у Донского монастыря. Войско, бывшее в Москве, испуганное приходом Гетмана, взволновалось: "воины приходяху к Бояром с большим шумом, и указываху, чего сами не знаху; едва Бог утоли толикое волнение без крови." Когда утихло такое смятение в войске, Царь приказал военачальникам вступить в бой с козаками. Сагайдачный выехал из стана, Гетманскою булавою сбил с коня Полководца Русского, Бутурлина, и тут же добил. Войско объялось страхом, обратилось в бегство, а Гетман пошел мимо Москвы к лагерю Королевича Владислава, расположенному по дороге Звенигородской: 23 Сентября они соединились и определили осадить Москву. ( на жаль, диявол тоді, як і багато разів по тому, допоміг москві, Він скористався помилкою козаків та поляків, якої вони припустилися за кілька років до того, коли взявши москву не знищили її, натомість, поставилися до підлих московитів, як до людей, за що одразу поплатилися ) Д.Корчинський
В'ятрович: Ми достатньо старі, щоб пам‘ятати совок, і достатньо молоді, аби не дати йому повторитися Про наше покоління. Ми застали совок, що вже конав. Він устиг зачепити нас, намагаючись відформатувати в жовтенят, піонерів, комсомольців. Ми бачили, як старші добивали його на мітингах, на які ми тікали зі школи охочіше, як у кіно. Ми гордо чіпляли на груди ще заборонені синьо-жовті значки, швидше за дорослих вивчили напам‘ять "Ще не вмерла". Ми бачили, як синьо-жовті значки чіпляли на себе "дяді", які ще вчора лаяли нас за це, а нині стали вчити любити неньку Україну. Як ті, хто мав будувати її, продовжували співати "Ще не вмерла", поки опоненти повертали собі владу. Ми були голодними студентами, бо зробили свій вибір на роздоріжжі "базар-універ" у бурхливі 1990-ті. Ми бачили, як ті, хто звернув в інший бік, опинилися поруч на політичних плакатах із тими, котрі почепили синьо-жовті значки замість червоних. Ми мовчки спостерігали за тим, як вони крали наші гроші, але вийшли на вулиці, коли вони спробували вкрасти наш вибір. Ми відстояли своє право вибирати. Але обрали тих, хто не втримав керма країни, знову віддавши його бандитам. Ми мовчки спостерігали, як вони крали наші гроші, але вийшли на вулиці, коли вони спробували вкрасти майбутнє наших дітей. Тепер ми не просто стояли на вулицях, а відвойовували їх у бандитів. Спочатку палицями й коктейлям Молотова в Києві, потім автоматами на Сході. Ми ховали своїх загиблих з Інститутської та з Іловайська, ровесників і зовсім юних. Ми ніколи не забудемо їх і не віддамо своєї країни бандюкам, своїм чи експортованим з-за "поребрика". Тому що достатньо старі, щоб пам‘ятати совок. Тому що достатньо молоді, аби не дати йому повторитися. Володимир В'ЯТРОВИЧ
здесь, под зонтиком, после 3-4 фанфуриков с "боярой", каждый день "зарождается" "Киевская Русь", а также "Страна Эльфов" и "Гиперборея", а после бокала с антифризом здесь один раз даже нашли Атлантиду Здесь не нужны грибы, здесь плющит и колбасит от пойла, которое мы наливаем... (это была реклама разливайки "Толи еще будет...") Москва, ул. Маросейка, 9/2.
