Гарно, безумовно, але це дрібнота. До Люстіга нашому пану К. трохи далеко. Той Ейфелеву башту продав. Причому двічі. Ось, почитайте: http://lifeglobe.net/blogs/details?id=628
Хоча, знаючи нашого пана К., я не здивуюся, якщо виявивиться, що він потім шантажує тих бідолашних, хто погодився купити твори Леніна, що заявить на них куди слід за пропаганду комуністичної ідеології.
Ось тут і починається саме цікаве,але найменш задокументована частина пригод. Вітер замахував пів дня.А на зворотньому шляху почав скаженіти. Штовхав так,що навіть з груженим наплічником пробував збити з ніг.Як спустились з альпійських лук у ліс,йти стало легше.Добрели до машини,бо ноги вже підкошувались.Стали збирати намет і пакувати речі.Невдалені раптово загриміло,небо за 5хв. почорніло. Вітер враз вщух,впали перші важкі краплини дощу.Збори вдвічи прискорились. Тричі геройський чайник,поклали під машину,як йшли в верха і при зборах забули.Рушивши,через щось перескочив(тоді думалось,що каміння).І він знівечений,залишився доживати свої дні дечь там,у лісі. Налетіла шарга,все навколо вило та свистіло,дощ і град випробовували на міцність лобову шибу. Настрій,як стрілка барометру,стрімко пішов до низу."Дорога" і так не подарунок стрімки спуски/підьоми з камінням і глиною,що розмокає і машина стає погано керованною.Додати до цього,що місцями глибокі колії,за сухої погоди береш між ними і вперед.А от після дощу спуск з поворотом і колією вище колін,коли глина стає придатною для гончарів,ще та "радість". Та іншого шляху немає,як і особливо часу,бо в низах ще є потік,який після сильного і тривалого дощу вздувається та стає нездоланною перешкодою навіть для важкої техніки. Проїхали недалеко.Об'їзжаючи колію по схилу,машина сповзла і плотно сіла на мости.Два колеса у повітрі,два у глибокій колії.Довелось брати лопату та домкрат(хайджек,інакшим би не справились).Дощовик,за класикою жанра був десь на самому дні багажника,під хаотично накиданними речами.Вигружати це все,у суцільне болото не став,бо поки дійшов до багажнику,то був мокрий,як хом'як у повінь. Трохи довелось помокнути,вирвались з полону і рушили знов.Включив пічку,щоб зігрітись,бо навіть нижня білизна, така мокра,хоч викручуй. Їхали нешвидко.Там де брав трохи схил і обминав велике каміння,зараз такий номер не проходив.Та ще регулярно виходили і йшли по спусках перше пішки,дивлячись при світлі ліхтарів,як і кудою проскочити.На одній ділянці лежало три повалені смереки.Може й добре,що затримались в колії?Бо невідомо,скільки хвилин тому вони впали.Рубати і пилити не хотілось.Найшли об'їзд по струмку,через молоді берізки.Опришок світив ліхтарем,вказуючи напрямок виїзду на "дорогу".Минулось і це. Далі був цей невеличкий камінчик.Вправо-точно покладу машину на бік.Вліво шанс цепонути дном(але там все в захисті)та блядська прірва.Взяв вліво.Сів силовим порогом.Колеса влівому вивороті об каміння.Вернути мож тільки рушивши. Відрубав від поваленної смереки потрібний кусок для ричага.Та забув сказати Опришку,щоб пустив,як тільки припідніме на тих три сантиметри,смереку.По команді він припідняв,я рушив і проскочив.Задне колесо наїхало на ричаг і він пішов різко вверх.Але цього я не бачив.Зупинився метром нижче.Вийшов.На дорозі нікого не наблюдалось.Ось якась тінь встала з землі.Ричаг пішов різко вгору і вгаратав його в чоло.Не знаю,чи удар змягчив налобник,чи в нього міцна кістка,та відбувся він розбитим чолом.Ситуація трагикокомічна.Мокрий Опришок,з перекошеним налобником,з голови потрохи цебенить кров,яку він стирає мокрою серветкою. Питаю: -Струсу немає? -Та ніби ні. Йду на жорстку перевірку: -Слухай,може б ти мені свій хабар віддав,нащо він тобі? -Ага-а,ЩАС!!!!! Добре,струсу немає. -Смерека хоч ціла? -Та ні,здається навпіл. І починаєм обидва пертись. Вже майже крізь сльози від сміху вичавлюю: -Ось бачиш,як добре,а попало б у мізки,був би струс!!! Регочєм обидвоє,потік вже не лякає. Потік,доречі, проскочили нормально,вже піднявся,та був придатний до форсування. Далі по дорозі траплялись ще завали з дерев,та переважно або мож було обїхати,або попиляні. Наломанного було всякого,гілки,паркани,зігнуті бігборди. Світла майже ніде. Та вже цікавих пригод не було. Ось цей камінчик,на якому вниз засіли та пропиляні завали.
То це який навар,75% на літературі,а потім множить на два і виходить його святковий тариф,отут він і спалився
Кілька років назад в нас пройшов буран полосою десь метрів 250-300,то під його попало край села,в людей познімало повністю дахи а в кого разом і з сволоками,на другий день завезли шифер та дерево. Через кілька місяців виставили потерпілим рахунки за будматеріали,резонансу це не набуло тому що там основна маса залізничники,якось вляглось тихо.
Оце почитаєш як ви там в горах на коп їздите на машині , то мені набагато легше лісапетом крутити ніж вам їздити .
крутелик пугачов ...однака Приватні резерви (на 17 вересня 2012 року)[27] Місце Назва Держава Вага (тонн) 1 SPDR Gold Shares США 1301,49 2 ETF Securities Gold Funds Велика Британія 325,79 3 ZKB Physical Gold Швейцарія 230,92 4 COMEX Gold Trust США 194,68 5 Julius Baer Physical Gold Fund Швейцарія 108,71 6 Sprott Physical Gold Trust Канада 50,29 7 NewGold ETF ПАР 42,45 8 ETFS Physical Swiss Gold Shares Швейцарія 34,44 Всього 2288,76
Таки да, це вам не пан К. про якого всі чули але небачили на той рік випємо вже по конячку, бо привіз таки назад в якості трофею
Тю, а що вам заважало купити це звання, а зараз гребсти лямпи, кулемети і так - дрібними прайсами за бани конкурентам?
