Це дівуля із ексгібіціоніста дратується ? Бо обстановочка на фото прям каже , зустріла ексгібіціоніста в лісі під мостом - то тримай вражина .
Зранку теж не було , був дощ . На вечір і у тебе буде іній . Оце я думаю що в зв"язку з погодніми умовами завтрішній шабат під загрозою . Але всеодно почну пейси на бігуді крутити , а от лапсердака вже зимового насаджу , того що байкою підшитий . Бідолага , вона ж труби застудить .
Як буде готова Ви у темі повідомте! Бо потрібна ж буде виЇздна комісія для прийомки та запуску в експлуатацію. Без цього жоден важливий об"єкт не обходиться, а баня й подавно! Отакоєот (с)
виЇздна комісія то добре, а ще треба після цього кулькі різнокольйорові, DJ, бабахнуть з чогось, може у Пана Вітер59 оту гармату арендувать,ну і все таке, щоб всё було по феншую, а головне не забути Великого Вождя запросити! ну як без нього
То товариш спитав, чи не хочу я йому люка на погреба зробить. І іще люка на криницю. Я сказав, що не хочу. Роблю ото...
Руки до велосипеда примерзають. Викопав у посадці плуга… прикольно так на веліку юго було перти додому - весь інеєм вкрився (я про плуга)
тобто коли я питав чи не бажаєте ви поадрувати мені кулемет і ви відповіли що ні. то виходе я мушу таки бігти на нову пошту щоб отримати кулемет.
давно жду хто мені фотіка подарує(( Весь час доводиться до сусіда ходити… Моторола з фотиком - нема шнурка. UPD: Мені пояснили, що то не зовсім плуг — а його нижня частина
то ви часом не сусід пана Громова? бо до нього теж пане Руслан постійно бігає щоб той світлини зробив.
Звісно. Бо зайвий кулемет зайвим не буває. А люка зробити товаришу завжди можна. Навіть якщо не хочу. Та й ви мені не товариш. Ви, вашамосць, є не товариш, а пан. То лишайтесь без кулемета.
а хось ви як? ну добре! як буду до старого похабича на відвіденах то до вас не завітаю щоб привітатись. і най вам після цього соромно буде. отакоєот. а ви кажете.
ну то і не зайду. сидіть самі та сумуйте. а за вікнами важкі темні хмари, вітер, ось-ось піде сніг. і таке відчуття що навкруги нема жодної живої душі. і таки від цього сум та смуток поченається що ані горілкою незалити ані інтернетом незаглушити. і собкак який скрутився бубликом недопомогає. бо він хоч і розуміє усе та дивиться у очі предано але неможе сказати жодного слова окрім гав. а десь там далеко люди жеруть щойно реквізоване сало, світить яскраве світло, наколо музіка та сміх. верещить щойно розкуркулений пан Аскабан -таврічіський бо в його найкращій самоварі вирішили зварити борщ. весело навкруги і ніхто не замічає важкого неба, холодного вітру та похмурої осені. отакоєот. а ви кажете