Львівська Цитадель 1 частина Наприкінці 80-х рр. минулого сторіччя у Львові одним з культових місць зустрічей молоді стало старовинне фортифікаційне укріплення – Цитадель. Розташована фактично у центрі міста, напівзруйнована фортеця приваблювала місцеву молодь своїми темними підвалами та катакомбами, де можна було усамітнитися від дорослої міської метушні. Але підвальна романтика притягувала не тільки закохані пари, а і шукачів пригод, військових раритетів тощо. Серед тогочасних трофеїв, які найчастіше таланило знаходити археологам-аматорам траплялись кулі, багнети, залишки зброї та амуніції австрійського, німецького, польського та радянського походження... У листопаді 1848 р. Європою прокотилася хвиля буржуазної революції, так звана «Весна народів». Не оминули заворушення і старовинне місто Льва, яке входило тоді до складу Австро-Угорської імперії. Бажаючи втримати свій трон, австрійський цісар Франц Йосип пішов на великі ліберальні поступки своїм народам, до яких належали й представники Західної України (Галичини). Але разом з цим дім Габсбургів не хотів здавати свої позиції і розпочав паралельно зміцнювати свою владу, зокрема західні кордони монархії. Розпочалось велике будівництво різного роду воєнних комунікацій, укріплень, фортець тощо. Як і більшість стародавніх градів, Львів було засновано на декількох пагорбах, які чудово підходили для будівництва різних фортифікаційних укріплень: замків, фортець, мурів та ін. Для забезпечення стабільності на землях Галіції (попередження можливої російської окупації тощо), австрійський уряд 24 жовтня 1848 року видав указ L 6096: «... знайти й організувати відповідні споруди під артилерію та воєнні запаси, які малими силами могли б стримати народ ...». Ще за часів Великого розподілу Речі Посполитої, наприкінці 70-х рр. ХVIII ст., майже півтора сторіччя, потужні загони урядових австрійських військ, маючи на меті у разі чого відбити можливу агресію з боку свого східного сусіда Російської імперії, чи то придушити черговий заколот проти австрійської монархії, були розквартировані у Львові. До речі, австрійський канцлер Меттерніх вважав, що головна небезпека державі загрожує скоріше від сусідства з Росією, ніж від внутрішніх революційних подій. Отже, на початку 50-х рр.. ХІХ ст. у столиці східної провінції Австро-Угорської імперії Галиції місті Лембергі (так називали Львів австрійці), було зведено велику фортецю – Цитадель. До її складу увійшли серія башт з потужними мурами та допоміжні споруди. Загальна площа укріплення та допоміжних споруд сягнула близько 30 га. В архівних джерелах датованих 1852 р. згадуються прізвища двох архітекторів – службовців Будівельної Директорії Намісництва Х. Реззінга та Й. Вандрушки, які, займаючись оцінкою експропрійованих під будівництво фортеці будинків, визначали місця під розташування споруд Цитаделі. Можливо, вони й були авторами проекту укріплень бастіону, хоча прямих свідчень про це немає. За проектом потужний мур був розташований на ключових підступах до міста з південно-східного та південно-західного напрямків. Протягом 1852-1854 рр. було споруджено: головний корпус казарм (V-подібний у плані); дві квадратні вежі, розташовані на деякій віддалі від торців казарми; чотири «максиміліанівські» вежі (дві більших – з внутрішнім діаметром 36 м розміщені на північ від казарм, а дві менших –з внутрішнім діаметром 18 м розміщені від казарм на південь). Споруди були оточені ровами, через які були прокладені дерев’яні мости. До складу укріплення, також увійшли казарми та споруди для забезпечення безперебійної життєдіяльності гарнізону. Деякий час на території Цитаделі існували стайні для військових коней. У 1888 р. біля казарм було влаштовано криницю глибиною 47 м, пізніше – викопано ще одну, глибиною понад 30 м. Для запасу води у вежах було влаштовано спеціальні цистерни. У східній частині узгір’я було закладено город для офіцерської кухні. До усього, за планом, передбачалось, що у випадку народних заворушень або інших негараздів, на території укріплень Цитаделі могли переховуватись австрійські урядовці, військовослужбовці і родини офіцерів. Для сполучення та зв’язку, доставки боєприпасів та провіанту, між мурами гарнізону було влаштовано мережу підземних ходів і під’їздів, а у південній лінії фортеці було влаштовано велику в’їзну браму. З метою маскування вогневих точок – оборонний периметр було засаджено каштанами і акаціями. Всі будівлі Цитаделі були побудовані з червоної цегли на цементному розчині; портали, водозливи – з світлого тесаного каменю. Форпост австрійської артилерії На початку свого існування Цитадель стає форпостом загону австрійської артилерії. Кількість гарнізону сягала 400-500 осіб (дві батареї гармат і гаубиць – всього 24 стволи) та дві батареї ракет системи Конгріва. Ще під час подій «Весни народів» у жовтні 1848 року, саме цей загін артилерії обстрілював захоплений революційною лихоманкою центр Львова. Тоді, за наказом командуючого австрійськими військами в Галиції генерала В. Гаммерштейна, в результаті точкових артилерійських ударів з вдало вибраних позицій, було вбито 55 і поранено 75 чоловік; згоріли: ратуша, технічна академія, театр, споруда університету, також пострілами було пошкоджено декілька житлових будинків. Місто Лева завжди вирізнялось серед інших своєю особливою політичною забарвленістю, до усього, у ньому досить сильними були слов’яно- та русофільські настрої, які вже під час Першої світової війни вилились у реальну допомогу та підтримку окупаційним російським військам, які оволодівали містом під час недовготривалих успіхів на фронті, у тому числі і після знаменитого Брусиловського прориву у 1916 р. До речі, серед тогочасних слов’янофілів був і майбутній президент УНР, відомий історик Михайло Грушевській, який активно співпрацював з росіянами під час запровадженні нової влади у Галичині. Хто володів ключами від Цитаделі – володів містом У Першій світовій війні Львівська Цитадель та оточуючі її пояси фортів не відігравали важливого стратегічного значення. У 1914 р., не демонтувавши укріплень, австрійські війська без опору залишили Львів. У 1914,1915 рр. у Цитаделі розташовувався гарнізон окупаційних російських військ. Але вже у листопаді 1918 р., після розвалу Австро-Угорської монархії, під час «Визвольних змагань», коли на міській ратуші вперше замайорів жовто-блакитний прапор, який встановили українські січові стрільці, Цитадель стає одним з важливих стратегічних об’єктів, таким, як телеграф, міська управа, електростанція, будівля Галицького сейму (нині Національний університет ім. І. Франка). Радикально налаштоване польське студентство та загони польської самооборони під проводом майбутнього президента відтвореної за Версальським мирним договором Польщі, маршала Йозефа Пілсудського, зажадали взяти владу у Львові до своїх рук. Полякам, які складали тоді суттєву кількість населення міста, вдалося зайняти укріплення. Вони захопили озброєння та боєприпаси, і утримували облогу фортеці від українських військових формувань. З веж фортеці відкривався чудовий краєвид на місто – отже такий сектор обстрілу не тільки з гармат та кулеметів (машинових кресів, як їх тоді називали), а й зі звичайної стрілецької зброї, мав тоді серйозне стратегічне значення. Можливо, саме те, що поляки першими заволоділи фортецею, негативно вплинуло і на подальший перебіг подій для українських повстанців. Ініціативу було перехоплено, і тому той, хто володів ключами від Цитаделі, володів містом… «Есть трупы военнопленных запрещено! Карается расстрелом!» Після 1918 року в Цитаделі розташовувався полк піхоти Війська Польського. Перед початком Другої світової війни, на території укріплення було вирішено розташувати міський парк та тенісні корти. Але демілітаризація Цитаделі продовжувалась не довго, і вже у червні 1941 р., коли фашистська Німеччина розпочали агресію проти Радянського Союзу, фортеця, як і решта важливих стратегічних об’єктів, таких, як залізничний вокзал, електростанція і літовище, була піддана масованому бомбардуванню силами Люфтваффе. Але міцні мури Цитаделі витримали ці удари, зазнавши лише незначних ушкоджень. Тільки одну з декількох башт фортеці, після прямого попадання тяжкої авіабомби було назавжди виведено з бойового строю. Вочевидь, сила вибуху заряду була настільки великою, що розколола башту фактично навпіл. ЇЇ руїни і досі нагадують теперішнім відвідувачам про перші пекельні дні війни. Найстрашнішими сторінками історії Цитаделі стали часи окупації Львова німецько-фашистським військами у 1941-1944 рр. Тоді на території фортеці фашисти влаштували справжній концентраційний табір «Stalag–328». Його в’язнями стали як радянські військовополонені, яких у перші місяці війни було дуже багато, так і місцеве населення: українці, поляки, євреї… Ще й досі на мурах фортеці збереглося безліч автографів в’язнів табору, що перебували у казематах Цитаделі. Серед них і зараз можна розгледіти прізвища людей різних національностей. За підрахунками вчених, за часи окупації Львова, у цьому концтаборі було закатовано 142 тис. полонених. І сьогодні місцеві пацани знаходять у підвалах фортеці велику кількість стріляних гільз і патронів, а серед них – залишки одягу в’язнів, особисті речі, посуд та велику кількість людських кісток. Особливо шокуючим був напис російською мовою, який ще донедавна можна було роздивитись на стіні однієї з башт: «Есть трупы военнопленных запрещено! Карается расстрелом!». Залишається тільки здогадуватись, якими жахливими були умови утримання в’язнів концтабору, якщо з’явивлялись подібні накази. Далі буде...
Ответ: Lemberg Citadelium Друга частина Старовинна фортеця могла перетворитись на «Дійснейленд» В повоєнні роки на території укріплення розташовувалась радянська військова частина, після – склади львівського телевізорного заводу «Електрон». У цей час деякі з споруд Цитаделі знаходяться у занедбаному стані, в інших розташувались комерційні установи, зокрема і відомий у місті банк. Декілка років тому назад, один амбіціозний та дещо дивакуватий місцевий підприємець, намагався створити на території Цитаделі розважальний комплекс для дітей, такий собі український «Діснейленд». Навіть було розпочато роботи щодо реконструкції однієї з башт. Але підприємець виявився шахраєм, та, як подейкують львів’яни, невдовзі опинився за гратами… Вже у наші часи, був розроблений план щодо створення на території фортеці готельного комплексу. У минулому році були розпочаті роботи по його облаштуванню, під час яких, до речі, в результаті нещасного випадку, трагічно загинули троє будівельників. Фортеця потребує опіки зі сторони держави Львівська Цитадель сьогодні – це пам’ятка архітектури та єдиний в Україні комплекс фортифікаційних укріплень ХІХ ст., який дійшов до наших часів фактично без змін. Це унікальний ландшафтно-фортифікаційний комплекс та історико-культурна пам’ятка, розташована поруч з центром міста, де збереглися унікальні споруди. Мури Цитаделі, перш за все – це видатний мілітаристичний архітектурний ансамбль, витвір мистецтва «галицького відгалуження» австрійської фортифікаційної школи сер. XIX ст., виконаний на високому теоретичному та технічному рівні. Довгі роки Цитадель залишалась професійно не дослідженою, а споруди фортеці з часом нищились. У наш час мури Цитаделі і прилегла до неї територія потребують досконалого вивчення спеціалістами, а також посиленої уваги і захисту з боку держави. Лише нещодавно міська влада Львова вирішила провести інвентаризацію земельних ділянок та паспортизацію пам’ятників фортеці, що використовуються юридичними та фізичними особами. На жаль, сьогодні ви не знайдете жодного нагадування, навіть невеличкої меморіальної дошки, що інформувала б про ті події, які відбувались тут у часи «Визвольних змагань» та впродовж Другої світової війни. До усього, фортеця і досі не входить до сучасних туристичних маршрутів старовинним містом Лева, яке перебуває в переліку ЮНЕСКО, як пам’ятка всесвітнього надбання людства. Артурчик фото з особистого архіву автора
Ответ: Lemberg Citadelium Предлагаю свой фотоальбом о Цитадели http://ukrfort.io.ua/album182789 Большая башня Максимилиана № 1 Большая башня Максимилиана № 2 Малая башня Максимилиана № 3
в разбомбленом форте есть круглое отверстие ,наверное ведет в подземние казематы ,судя по вентиляционым колодцам которые находятса возле подножыя горы где стоит цытадель ,а ето метров30-40вниз размеры подземных сооружений внушительны ,интересно насколько реально зайти ,етим люком
это напротив центрального входа в парк культуры? ...а что там сейчас? ...в году 1973 там еще была воинская часть и охраняли потрули с собаками.
да, там это...части давно нет, тем более советской...в принципе ничо, кроме стен там не осталось, редко и гильзач попадается...весной с детектором прогулялся - за два часа - одна гильза 16 года от Манлихера и нехрена больше
Оно где-то 1,5 метра до насыпанной после войны земли. Там, чтобы добраться до казематов, грузовика 2-3 земли и хлама надо вывезти)))) Копал там
все это и я находил...тарелки стопками, гранаты разные, приклад от МП убитейший... хлам одним словом...
читанул только что ,там чума может быть ,епидемий дохрена било,все оттносительно,но осторожность соблюдать надо ,буду обследовать приму меры ,скину фото ,хотите присоеденяйтесь
а на доте там он едиственый есть проход,хотел залесть но был в нулячем куртяке ,хоття думаю что такой обчаковый доступ если чото реально долго не может быть,хоття с нашым бардаком все возможно,например лощына городской власти повиг,когда там были прикаловались,там бутылки спод водяри там бульбуляторы там баяны типа готель,следов бомжей там там нету последние типа сильней ,правда доступ там ок,на разбомбленой цитатадели думаю тоже готель ,кулак у мення крепкий,иследую,во все дыри
снега фигння мест для копа много реальных итнтерес к фортификациям затмивается там при том город, разок можно с апаратом есть желающие отзивайтесь
